“Покликаний служити своїм предкам”, Заради зміцнення молоді, лют. 2022.
Покликаний служити своїм предкам
Старійшина Морріс збирався служити далеко від своєї домівки. Але потім усе змінилося.
Фотографії Кауаї Віхонгі
“Сину, не роби цього,—казали батьки.— Ти марнуєш своє життя”.
Не цих слів очікує почути більшість місіонерів—прямо в аеропорту—саме коли вони готові летіти до центру підготовки місіонерів (ЦПМ).
Старійшина Морріс, з Нової Зеландії, знає, як сильно його люблять батьки. Вони підтримували його у хороші й у важкі часи. Вони вболівали за нього під час матчів з регбі. Вони схвалили його рішення вступити до юридичного університету. Вони виховували його з любов’ю і надією, що попереду у нього буде успішне життя.
Їхні благання були викликані любов’ю. Для них думка про те, що їхній дорогоцінний син буде служити два роки на місії для його нової релігії, здавалася не лише незрозумілою, але й загрозливою для цілей, над досягненням яких він так наполегливо працював.
Річ у тім, що старійшина Морріс був талановитим спортсменом, який мав стати професійним гравцем у регбі. В університеті все якраз добре складалося для початку його кар’єри юриста.
О, а ще він хотів одружитися!
Старійшина Морріс вже говорив про це з ними багато разів. Він відреагував єдиним відомим йому способом. “Я сказав їм, що люблю їх. Я обняв їх. І я поділився своїм свідченням, що я знав, що мені потрібно робити саме це”.
Потім він попрощався з ними і швидко зайшов у літак, рушаючи до ЦПМ у Прово, шт. Юта, США, готуватися до своєї місії на Філіппінах.
А потім спалахнула пандемія COVID-19 і перевернула увесь світ.
Зміни на горизонті
Пандемія COVID-19 вже кілька тижнів займала перші сторінки світової преси, коли старійшина Морріс прибув до ЦПМ. Справді, його група була останньою групою місіонерів, яка прибула тоді до ЦПМ. Упродовж наступних 16 місяців групи туди не прибували. Групам після цієї було сказано залишатися вдома і чекати додаткових настанов.
Сказати, що в ЦПМ все було нестабільно—це нічого не сказати. “Багатьох людей хвилювало те, що ж має статися,—сказав старійшина Морріс.— Я ж відчував спокій. Я так само не знав, як усе поверне. Я лише знав, що все спрацює на благо”.
Коли прийшла новина, що старійшину Морріса перепризначать служити у себе вдома, у Новій Зеландії, його реакція була, мабуть, не зовсім такою, якої ви могли б сподіватися.
Він радів більше, ніж раніше!
“Я знаю, що багато місіонерів сподіваються служити десь далеко,—каже старійшина Морріс.— А я завжди думав, що то буде привілей—служити моєму народу у моїй країні. Я хотів поділитися євангелією з Новою Зеландією”.
Він тоді ще не знав, як сильно це змінить його життя і життя дуже важливої для нього жінки.
Нова мета в житті бабусі
Бабуся старійшини Морріса мала досить серйозні проблеми зі здоров’ям. “Їй було так погано, що, за її словами, вона була вже готова померти. Вона не відчувала, що у неї залишилося хоч щось, заради чого варто було б жити”.
До своєї місії у старійшини Морріса була можливість почати навчати євангелії свою бабусю. Але тепер він був місіонером повного дня, призначеним служити саме в тому районі, де жила його бабуся.
“Я дуже люблю свою бабусю,—каже старійшина Морріс.— І я бачив, як сильно її змінила євангелія”.
Його бабуся вирішила охриститися і стати членом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Вона перший член найближчої сім’ї старійшини Морріса (крім нього), який приєднався до Церкви.
Її життя, за словами старійшини Морріса, тепер зовсім інше. “Коли моя бабуся знайшла євангелію, вона зрозуміла, чому досі жила. Тепер їй хочеться жити! Щоранку вона прокидається о 4–5 ранку і співає гімни. Вона молиться і кожного дня читає Писання. Вона робить це через те, що євангелія благословила її відчуттям мети”.
Знову і знову старійшина Морріс бачив світло, яке приносила євангелія в життя тих, кого він навчав. У нього була можливість навчати інших друзів і членів сім’ї. Він безпосередньо спостерігав за їхнім прогресом. “Євангелія Ісуса Христа дає нам мету,—каже старійшина Морріс.— Мені так шкода людей, в житті яких немає євангелії. Вони не знають, хто вони насправді”.
У зв’язку з цим навіть його батьки почали помічати зміни у бабусі старійшини Морріса. Тепер вони змогли побачити, як євангелія стала благословенням у багатьох аспектах її життя.
Старійшина Морріс зі своєю бабусею.
Запрошення старійшини Морріса, звернене до молоді
Старійшина Морріс не має жодних сумнівів у тому, що служіння на місії було правильним рішенням. Він також знав на початку своєї місії, коли світом проносилася пандемія COVID-19, що Бог все одно буде скеровувати Свою роботу. “Роботу людини можна зупинити, але ніхто не зупинить роботу Бога”,—каже він.
За кожної нагоди він заохочує молодь жити гідно, щоб служити на місії. Для старійшини Морріса жодне інше рішення не мало більшого впливу на його майбутнє, особливо, на його вічне майбутнє. “Найкраща порада, яку я можу дати молоді, це—готуйтеся служити на місії. Вона змінить ваше життя”.
Він розуміє, що рішення служити на місії може вимагати жертви. Але знову ж, він знає дещо про жертвування і благословення, які приходять завдяки цьому.