“А як же моя місія?”, Заради зміцнення молоді, лют. 2022.
А як же моя місія?
Коли я готувався до місії, раптова, виснажлива хвороба стала для мене випробуванням віри.
Ілюстрація Емілі Кол
Змалечку я хотів служити на місії. Але на другий рік навчання у старших класах я почав відчувати оніміння у ступнях, колінах та руках. За кілька тижнів я вже не міг ходити, бігати чи підніматися сходами.
Я почав приймати якісь ліки, вважаючи, що проблема швидко вирішиться, і я повернуся до школи і готуватимусь до місії. Натомість все лише погіршувалось. Невдовзі я вже нічого не міг робити сам—ні розчісувати волосся, ані навіть підвестись чи взяти в руки пульт від телевізора.
Я отримав багато благословень священства, але хвороба мене не полишала. Мене поклали до лікарні в Аккрі, де мені приділяли увагу досвідчені лікарі, але вони не могли зрозуміти, що зі мною. Я почав думати, що ніколи не зможу ходити, тим більше служити на місії.
Поки я лежав у лікарні, до нас із мамою прийшов президент місії з дружиною. Він запитав мене, чи хочу я служити на місії. Я відповів, що до своєї хвороби хотів. Він сказав: “Не переживай, ти служитимеш на місії”.
Наступного дня після повернення з лікарні я сидів з мамою, коли почув голос, який сказав мені встати і піти. Я боявся впасти, але знав, що мав спробувати. Я самотужки встав. Повільно я зміг зробити свій перший крок, що посилило мою впевненість. Я зробив наступні кроки. І хоча спочатку мені було важко втримувати рівновагу, я знав, що завдяки своїй вірі в Ісуса Христа й отриманим мною благословенням священства, відтепер я зможу служити на місії.
Я повернувся до школи і негайно після її закінчення подав документи на місію. Через кілька місяців я отримав покликання служити на місії в Лагосі, Нігерія. Служіння на місії і навчання Його дітей про відновлену євангелію дало мені так багато радості. Хоча не всі зцілюються, як це сталося зі мною, я знаю, що Господь благословить будь-кого відповідно до Його волі, якщо у нас буде віра в Нього.
Автор живе в Гані.