“Дивитися поверх супу”, Заради зміцнення молоді, лют. 2022.
За Мною йдіть
Дивитися поверх супу
Нам не слід відмовлятися від того, що є найважливішим, заради того, чого нам хочеться у певний момент.
Ілюстрація Діна Мак-Адама
Якщо ви коли-небудь постилися, то знаєте, як іноді це може бути важко. Мабуть, у вас навіть була спокуса завершити піст раніше. Але ті, хто закінчують його раніше, часто не отримують благословень, які прийшли б, якби вони дотерпіли до кінця.
Суп і жертвування
Ця боротьба—жертвувати зараз, щоб отримати благословення колись,—не нова. Про неї можна прочитати у старозавітній історії про Якова та Ісава, коли Ісав відмовився від найважливішого благословення свого життя за “сочевичне вариво”, яке, по суті, є мискою супу (див. Буття 25).
Так, ви прочитали правильно. Мискою супу. Ось що відбулося:
Ісав та Яків були близнюками. Але була одна велика відмінність: Ісав народився першим, тому мав право перворідства. Розумієте, у ті часи, коли батько сімейства помирав, кожному сину давалася частка всього, що мав батько—його майно, тварини і земля. І це лише для початку. Але син, який мав перворідство (зазвичай найстарший син), отримувала подвійну частку всього і відповідальність очолювати сім’ю.
Але “знехтував Ісав перворідство своє” (Буття 25:34). Сім’я і те, що стосувалося Господа, не було важливим для нього (див. Буття 26:34–35). Натомість Яків був слухняний Господу і своїм батькам.
Якось після довгого дня полювання Ісав прийшов додому такий голодний, що думав, помре. Чи то він так перебільшував, чи дійсно був настільки голодний, але коли Ісав побачив, що Яків готував смачний суп, він зосередився лише на одному: на їжі!
Яків, який цінував перворідство, попросив Ісавове перворідство взамін за суп. У той момент Ісав більше турбувався про те, чого йому хотілося саме тоді. Більші благословення, доступні йому в майбутньому, не були достатньо важливими для нього, щоб відмовитися від пропозиції Якова.
Насправді полювання і бажання поїсти поживного супу зовсім не є чимось поганим. Але, як навчав президент Даллін Х. Оукс: “Сам по собі добрий характер певних справ ще не є достатнім приводом для того, щоб робити їх. … Можна зробити кращий [вибір], а також найкращий”1.
Тому тут дійсно міститься важливий вічний урок, якого нас може навчити Ісав. Небесний Батько описав, що має найбільше значення. Деякі благословення, які приходять, якщо діяти у відповідності до Його плану, приходять швидко, але багато з них приходять пізніше. Наш виклик, наше випробування—це не віддавати того, чого нам хочеться найбільше, за те, чого нам хочеться зараз.
Моменти “сочевичного варива”
Нам потрібно приймати багато рішень, в яких ми можемо потрапити у пастку способу мислення Ісава:
“Чи зіграти мені ще в одну гру перед сном? Чи краще мені почитати Писання?”
“Мені треба піти на той захід служіння, але мої друзі запросили мене натомість з ними потусуватися”.
“Я можу поспати ще одну годинку, якщо не піду сьогодні на семінарію”.
Такі маленькі рішення накопичуються. Навіть якщо наш вибір не поганий, можливо, він не найкращий, який міг би привести до вічного миру і щастя.
Старійшина Ніл Л. Андерсен, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, поставив запитання, яке може бути у всіх нас: “Як знайти свій шлях у всіх справах, що мають значення?” І він відповів так: “Спрощуючи й очищуючи своє бачення. Є щось негідне, і його слід уникати; є щось хороше; є щось важливе; а є щось абсолютно необхідне”2.
Бути Яковом
Оскільки Ісав постійно нехтував найважливішим, він відкинув своє перворідство. Праведність Якова дозволила йому прийняти благословення Ісава. Пізніше він став Ізраїлем, тим, від якого пішли дванадцять колін Ізраїлевих. Ми всі благословенні нашим вічним перворідством—можливістю стати такими, як наш Небесний Батько, і успадкувати все, що має Він. Це є доступним усім, хто прийде до Христа і буде дотримуватися Його заповідей.
Часто найкращий вибір—не найлегший. “Звичайно ж, [його робити] важко,—навчав Президент Рассел М. Нельсон.— Усе, що ми робимо, щоб стати більш схожими на Спасителя, робити важко”. Але він нагадує нам, що “Господу подобаються зусилля, бо зусилля приносять винагороди, які інакше прийти не можуть”3.
У вас не завжди може бути відчуття, що варто жертвувати заради дотримання заповідей. Але дивовижне полягає у тому, що з вами завжди будуть благословення Господа, коли ви будете “дивитися поверх супу” в напрямку того, що є найважливішим.