“Не наштовхуватися на маяки у пошуках світла”, Заради зміцнення молоді, черв. 2022.
Не наштовхуватися на маяки у пошуках світла
Ми можемо уникати негативних духовних наслідків та жалкувань, служачи Господу, повертаючи до Нього наші серця і навчаючись любити Його і довіряти Йому.
Фотоілюстрація від Getty Images
Я чув курйозну історію про капітана авіаносця, який намагається вести свій корабель вночі під час шторму. Він бачить вдалині світло, яке, як йому здається, прямує на нього. Він кричить своєму радисту: “Передай тому човну, який наближається, змінити курс на 20 градусів!”
Радист це робить і чекає на відповідь. “Капітане,—звітує він, вони кажуть нам змінити курс на 20 градусів”.
Капітан кричить: “Поясни тому радисту, що я не прошу, я вимагаю. Змініть курс!”
Радист посилає це повідомлення, чекає на відповідь і потім дивиться вгору. “Капітане,—каже він,—вони наполягають, що саме ми маємо повернути”.
Капітан хапає навушники і вигукує у мікрофон: “Я не знаю, хто ви, або куди прямуєте, але одну річ ви маєте знати. Я капітан авіаносця і веду групу з трьома винищувачами, трьома крейсерами і багатьма суднами із забезпеченням. Ми рухаємося прямо на вас і ми не змінимо курс!”
Крізь статичний шум капітан чує відповідь: “Зрозуміло, капітане. Але ви маєте дещо знати. Ми—маяк”.
Більша істина
Хоча ця історія безсумнівно вигадана, вона досить повчальна. Капітан корабля, покладаючись на певну інформацію, почувався повністю виправданим. Він був переконаний, що відомі йому факти дають йому право проходження.
Але тоді він ще не бачив більшої істини. Щойно він зрозумів більшу картину, “безпідставні заяви” оператора маяка почали мати сенс.
Щойно він зрозумів більшу істину, як це змінило все.
Звичайно ж, капітан міг проігнорувати застереження і надалі пливти своїм курсом з переконанням у своїй правоті. Але такі дії мали б серйозні наслідки, спричинивши велике руйнування і викликавши великі жалкування.
Чи буває, що ми чинимо так само?
На жаль, стосовно віри у слова пророків і дослухання до них світ поводиться не найкращим чином. Писання сповнені прикладів того, як особи і країни ігнорували слова пророків або применшували їхню важливість.
На жаль, вони відкидали поради Бога і йшли своїм власним курсом. З інформацією, якою вони вирішили керуватися, вони почувалися виправданими, і, мабуть, навіть кращими за інших. Але, як і у капітана авіаносця, у них не було важливої і необхідної інформації та істини.
В одному ми можемо бути певні: Бог знає все. Він бачить те, чого не бачимо ми. Він знає більшу істину—минулу, теперішню і майбутню. І слова, які Він дає Своїм пророкам, охоплюють більшу істину.
Самуїл і филистимляни
Пророк Самуїл жив приблизно три тисячі років тому у часи, коли діти Ізраїля відійшли від шляхів Божих. Мабуть люди в ті часи думали, що пророк промовляв лише для себе або що він дотримувався старомодної традиції, що він просто був надто старий. Якою б не була їхня мотивація, вони відмовлялися прислухатися до пророка і вони відкидали поради і заповіді Бога.
Саме в цей час потужний ворог, відомий як филистимляни, піднявся проти Ізраїля і переміг їх у битві. Вони навіть захопили священний ковчег завіту—і це сталося вперше. То була всенародна ганьба.
“Чому Бог дозволив захопити ковчег?”—мабуть запитували вони.
Хтось запитував, чи не полишив їх Бог.
Усе продовжувало погіршуватись. Конфлікт з филистимлянами загострювався, викликаючи великі страждання серед народу Ізраїля. Сім’ї втрачали свої домівки, переносили нужду і багатьох їхніх близьких було вбито. Зрештою, ті, хто вижили, доведені до відчаю і безнадії, змирили себе і всім серцем молилися Богу, прагнучи полегшення і звільнення1.
У своєму стражданні і відчаї вони прийшли до пророка Самуїла і запитали, що їм робити, аби краще наслідувати Бога і ходити Його шляхами.
І сказав Самуїл до всього Ізраїлевого дому, говорячи: “Якщо ви цілим вашим серцем вертаєтеся до Господа, повикидайте з-поміж себе чужих богів та [грішну поведінку]2, і міцно прихиліть свої серця до Господа, і служіть Самому Йому, і Він спасе вас із руки филистимлян”3.
Діти Ізраїля прислухалися до слів Самуїла і зробили те, що він сказав. Вони постилися, каялися у своїй духовній неслухняності і “служили Господеві, Самому Йому”4. Коли проти них вийшли филистимляни, Господь дивовижним чином боровся у їхній битві, й Ізраїль подолав филистимлян5.
Повторення тих самих помилок
Перш ніж надто строго судити давній Ізраїль, може бути справедливим запитати себе, чи були ми дійсно бездоганними у нашому виконанні поради пророків.
Чи ми самі не відкидали вчення пророків? Чи не відкидали ми їхні слова? Чи не думали ми, що знаємо краще?
Книга Мормона часто нагадує нам про наслідки, які приходять коли ми підкоряємося нашій тілесній природі замість того, щоб наслідувати нашого Спасителя. Коли ми так чинимо, наші дії неминуче ведуть до відчаю, неволі, страждання і жалкувань.
Бог дав нам цінний дар—свободу вибирати, що нам думати і як діяти. Ми можемо відкидати слова Бога або Його пророків. Ми можемо навіть думати, що наш шлях кращий. Це може давати нам приємні відчуття—принаймні спочатку. Певний час це може відчуватися як щось хороше. Але ми ніколи не зможемо уникнути наслідків наших рішень.
Ми можемо уникати негативних духовних наслідків та жалкувань, служачи Господу, повертаючи до Нього наші серця і навчаючись любити Його і довіряти Йому.
Якщо ми будемо так чинити, ми відкриємо істинну радість, обіцяну в Писаннях усім, хто вірить Спасителю і наслідує Його6.
Ми знайдемо мир, надію, безпеку і світло.