“Якщо ви Мене любите,—Мої заповіді зберігайте”
Використання своєї свободи вибору, аби слухатися, означає вибрати “[чинити] правду, хай нелегко буває”.
Брати і сестри, з усіх вивчених нами уроків з життя Спасителя, немає більш чіткого і яскравого, ніж урок послушності.
Приклад Спасителя
На доземній Раді на небі Люцифер повстав проти плану Небесного Батька. Ті, хто пішов за Люцифером, припинили свій вічний розвиток—будьте уважними у виборі за ким йти!
Тоді Ісус висловив своє зобов’язання слухатися, кажучи: “Батьку, хай буде Твоя воля, і слава Твоя навіки”1. Протягом Його служіння “Він перестраждав спокуси, але не звертав [на них] уваги”2. Дійсно, Він “навчився послуху з того, що вистраждав був”3.
Через те, що Спаситель був послушним, Він спокутував наші гріхи, уможливлюючи наше воскресіння і готуючи для нас шлях, щоб повернутися до Небесного Батька, Який знав, що ми робитимемо помилки, навчаючись послушності у земному житті. Коли ми слухаємося, ми приймаємо Його жертву, бо “ми віримо, що завдяки спокуті Христа все людство може бути спасенним через послушність законам і обрядам євангелії”4.
Ісус простою, легкозрозумілою мовою вчив нас бути послушними: “Якщо ви Мене любите,—Мої заповіді зберігайте!”5 та “Іди вслід за Мною!”6
Приймаючи хрищення, ми “[беремо] на себе ім’я Христа” і входимо “у завіт з Богом, що [ми будемо] послушними до кінця [нашого] життя”7. Кожної неділі ми оновлюємо цей завіт хрищення, коли приймаємо причастя і свідчимо про те, що ми готові дотримуватися заповідей. Ми прагнемо отримати прощення за будь-які думки, почуття або дії, які не відповідають волі нашого Небесного Батька. Коли ми каємося, відвертаючись від непокори і знову стаючи послушними, ми виказуємо свою любов до Нього.
Види послушності
Живучи за євангелією, ми розвиваємо своє розуміння послушності. Часом ми спокушаємося слідувати тому, що я називаю “природною людською послушністю”, коли ми непокірно відкидаємо Божий закон на користь нашої мудрості або наших бажань чи навіть популярності. Через те, що так багато людей цим користуються, таке спотворення послушності применшує Божі норми в нашій культурі і в наших законах.
Час від часу члени Церкви можуть долучатися до “вибіркової послушності”, стверджуючи, що люблять Бога і шанують Бога, в той час як відсортовують і вибирають, яким із Його заповідей та вчень—і вчень та порад Його пророків—вони слідуватимуть повністю.
Деякі слухаються вибірково, тому що вони не можуть сприйняти всі причини для дотримання заповіді, так само, як діти не завжди розуміють причини правил та порад своїх батьків. Але ми завжди знаємо причину, чому ми йдемо за пророками, бо це Церква Ісуса Христа, і саме Спаситель направляє Своїх пророків у всі розподіли.
У процесі поглиблення нашого розуміння послушності ми визнаємо важливість ролі свободи вибору. Коли Ісус був у саду Гефсиманському, Він тричі молився до Свого Батька на Небі: “Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша мене… Та проте, не як Я хочу, а як Ти…”8. Бог не позбавив Спасителя вибору, але все ж Він милостиво послав ангела, аби зміцнити Свого улюбленого Сина.
Спаситель стикнувся і ще з одним випробуванням на Голгофі, куди він міг покликати леґіони ангелів, щоб вони зняли Його з хреста, але Він зробив свій власний вибір—послушно витерпіти до кінця і завершити Свою спокутну жертву, незважаючи на те, що це означало пережити великі страждання і навіть смерть.
Духовно зріла послушність—це “послушність Спасителя”. Її мотивом є щира любов Небесного Батька і Його Сина. Коли ми добровільно слухаємося, як це зробив наш Спаситель, ми цінуємо слова нашого Небесного Батька: “Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав”9. І ми з нетерпінням чекаємо почути, увійшовши в присутність нашого Небесного Батька: “Гаразд, … добрий і вірний [слуга]! … увійди до радощів пана свого!”10
Використання своєї свободи вибору, аби слухатися, означає вибрати “[чинити] правду, хай нелегко буває”11. Цей вибір вимагає витримки та приносить впевненість, вічне щастя і відчуття досягнутих можливостей як нам, так і, завдяки прикладу, оточуючим нас людям; і в ньому завжди міститься глибоке особисте зобов’язання підтримувати провідників священства і слідувати їхнім вченням та настанові.
Наслідки
У процесі вибору, слухатися чи ні, нам завжди корисно пам’ятати наслідки нашого вибору. Чи розуміли Люцифер і його послідовники наслідки вибору, коли вони відхилили план Небесного Батька? Якщо так, чому вони зробили такий жахливий вибір? Ми можемо поставити собі аналогічне запитання: чому хтось з нас вирішує бути неслухняними, коли ми знаємо про вічні наслідки гріха? Писання дають відповідь: причина, з якої Каїн і деякі з дітей Адама та Єви вирішили не підкорятися, криється в тому, що “вони любили Сатану більше, ніж Бога”12.
Наша любов до Спасителя є складовою послушності, яку мав Спаситель. Намагаючись бути слухняними в наші дні, ми виявляємо нашу любов і повагу до всіх дітей Небесного Батька. Проте неможливо заради цієї любові до інших змінити Божі заповіді, які були дані для нашого блага! Наприклад, заповідь “не вбивай, не роби нічого подібного до цього”13 заснована на духовному законі, який захищає всіх Божих дітей, навіть ще ненароджених. Тривалий досвід показує, що коли ми нехтуємо цим законом, це призводить до незмірної скорботи. Однак багато хто вважає, що обривати життя ненародженої дитини з причин переваги або зручності є прийнятним.
Виправдання непокори не змінює духовного закону або його наслідків, але призводить до плутанини, мінливості, блукання невідомими шляхами, розгубленості і горя. Як учні Христа, ми маємо священний обов’язок дотримуватися його законів і заповідей та завітів, що ми беремо на себе.
У грудні 1831 року декого з братів покликали допомогти вгамувати неприязні почуття, які почали проявлятися до Церкви. Через пророка Джозефа Сміта Господь скерував їх у незвичний, навіть дивний спосіб:
“Приводьте у замішання своїх ворогів; закликайте їх зустрічатися з вами і на людях, і приватно. …
Отже, нехай вони подадуть свої сильні докази проти Господа.
… Ніяка зброя, яку створено проти вас, не буде успішною;
І хто б не підняв свій голос проти вас, він зазнає поразки в Мій належний час.
Отже, дотримуйтесь Моїх заповідей; вони є істинними і вірними”14.
Уроки у Писаннях
У Писаннях є багато прикладів пророків, які навчилися урокам послушності з власного досвіду.
Джозеф Сміт пізнав такі наслідки непокори, коли піддався тиску свого добродійника, друга і писаря Мартіна Гарріса. У відповідь на прохання Мартіна Джозеф попросив у Господа дозволу позичити перші 116 сторінок рукопису Книги Мормона, щоб Мартін міг показати їх своїм рідним, але Господь Джозефу цього не дозволив. Мартін благав Джозефа попросити Господа знову. Після третього прохання Господь дав дозвіл показати рукопис п’ятьом конкретним людям. “За найсвятішим завітом Мартін зв’язав себе цією угодою. Коли він приїхав додому і відчув тиск, накладений на нього, забув він свою урочисту клятву й дозволив іншим оглядати рукопис, в результаті чого хитрощами зник він з його рук”15, і рукопис було загублено. Як наслідок, Господь дорікав Джозефу і відмовив у дозволі продовжувати перекладати Книгу Мормона. Джозеф страждав і покаявся у своїй провині за те, що піддався тиску інших людей. Через якийсь час Джозефу було дозволено відновити свою перекладацьку роботу. Джозеф навчився цінному уроку послушності, який служив йому до кінця його життя!
Пророк Мойсей надає ще один приклад. Коли Мойсей слухняно взяв жінку-кушитянку за дружину, Маріям і Аарон нарікали на нього. Але Господь заборонив їм, кажучи: “Говорю Я з [Мойсеєм] уста до уст”16. Господь використав цей надзвичайний випадок, аби навчити членів Церкви у нашому розподілі. У 1830 році Хайрам Пейдж стверджував, що отримав одкровення для Церкви. Господь зробив йому зауваження і навчав святих: “І ти маєш бути покірним тому, що Я дам [Джозефу], так само, як і Аарон”17, “бо він отримує їх так само, як Мойсей”18.
Послушність приносить благословення, “і коли ми отримуємо якесь благословення від Бога, то це завдяки виконанню того закону, на якому воно ґрунтується”19.
Послушності навчаються завдяки прикладу. Ми навчаємо наших дітей завдяки тому, як ми живемо: “Вчися мудрості змолоду; так, вчися змолоду виконувати заповіді Бога”20.
Послушність робить нас поступово сильнішими, здатними сумлінно витерпіти випробування і переживання в майбутньому. Послушність у Гефсиманії підготувала Спасителя до того, щоб підкоритися і витерпіти до кінця на Голгофі.
Мої улюблені брати і сестри, слова Алми висловлюють почуття мого серця:
“І ось, мої улюблені браття, я сказав це вам, щоб збудити вас до відчуття вашого обов’язку перед Богом, щоб ви могли йти невинними перед Ним. …
І ось, я б хотів, щоб ви були смиренними, і покірними, і слухняними; … будучи старанними у виконанні заповідей Бога в усі часи”21.
Я складаю своє особливе свідчення про те, що наш Спаситель живе. Завдяки тому, що Він слухався “кожне коліно вклониться, і кожний язик сповідається …, що Він є [наш Спаситель]”22. Любімо ж Його так сильно і віруймо в Нього настільки віддано, аби ми дійсно слухалися, дотримувалися Його заповідей та повернулися, аби жити з Ним навічно у царстві Бога нашого. Про це я молюся, в ім’я Ісуса Христа, амінь.