Де скарб твій
Якщо ми не будемо обережними, ми почнемо ганятися більше за мирським, ніж за духовним.
Одразу після жовтневої генеральної конференції 2007 року один з моїх братів сказав мені, що пройде близько семи років, перш ніж я знову переживатиму такі напружені хвилини знову. Я зітхнув з полегшенням і сказав йому, що то буде період моїх “семи років достатку”. І ось я тут; мої сім років достатку скінчилися.
Минулого січня, ми з моєю коханою Грейс отримали призначення відвідати членів Церкви на Філіппінах, які потерпіли від великого землетрусу і потужного тайфуну. Ми раділи, тому що це призначення було відповіддю на наші молитви і свідченням милосердя та доброти люблячого Батька на Небі. Завдяки цьому наше палке бажання особисто висловити їм нашу любов і турботу здійснилося.
Більшість членів Церкви, з якими ми зустрілися, все ще жили в таких тимчасових притулках як намети, громадські центри і доми зборів Церкви. В будинках, де ми побували, не було частини даху або всього даху взагалі. У людей і без того мало що було спочатку, і навіть те мале, що вони мали, було втрачено. Скрізь були грязь і уламки. Однак вони були сповнені подяки за найменшу отриману допомогу, і мали гарний настрій, незважаючи на свої дуже важкі умови життя. Коли ми запитали їх, як вони справляються, кожен гучно відповів: “З нами все добре”. Очевидно, їхня віра в Ісуса Христа дала їм надію на те, що з часом все налагодиться. Будинок за будинком, намет за наметом, ми з сестрою Те навчалися у цих вірних святих.
У часи лиха або трагедій Господь має спосіб, який докорінно змінює нас та наші пріоритети. Раптово, все матеріальне, заради якого ми так важко працювали, стає незначним. Все, що має значення—це наша сім’я і наші стосунки з іншими людьми. Одна сестра висловилася так: “Після того, як вода відступила, і прийшов час прибирання, я подивилась навколо свого будинку і подумала: “Нічого собі, стільки непотребу я назбирала за ці багато років”.
Я підозрюю, що ця сестра побачила кращу перспективу, і відтепер вона буде дуже обережною у вирішенні, що є необхідним, а без чого, насправді, вона може прожити.
Протягом багатьох років, працюючи з багатьма членами Церкви, нам було приємно помічати рясноту духовної сили. Ми також бачили як достаток, так і відсутність матеріальних благ серед цих вірних членів Церкви.
За необхідності більшість з нас долучаються до заробляння грошей і придбання деяких мирських товарів для того, щоб забезпечувати свої сім’ї. Це вимагає значної частини нашого часу і уваги. Немає кінця й краю тому, що пропонує світ, тому дуже важливо, щоб ми навчилися розпізнавати, коли ми маємо достатньо. Якщо ми не будемо обережними, ми почнемо ганятися більше за мирським, ніж за духовним. Наша погоня за духовним і вічним тоді займатиме останнє місце, а не навпаки. На жаль, в цьому відношенні проявляється сильна схильність купувати більше й більше та володіти найновішим й найвишуканішим.
Як нам впевнитися, що цей шлях не затягуватиме нас? Яків дає таку пораду: “Отже, не витрачайте гроші на те, що не має цінності, а труд свій—на те, що не може задовольнити. Прислухайтесь уважно до мене і запам’ятайте слова, які я сказав; і прийдіть до Святого Ізраїля, і бенкетуйте тим, що не згине, і не зіпсується, і нехай ваша душа втішиться у наситі”1.
Я сподіваюся, що ніхто з нас не витрачає грошей на те, що не має цінності, а труд свій—на те, що не може задовольнити.
Спаситель навчав як юдеїв, так і нефійців про наступне:
“Не накопичуй для себе скарбів на землі, де міль та іржа зіпсують і злодії увірвуться і вкрадуть; …
Але накопичуй для себе скарби на небесах, де ні міль, ні іржа не зіпсують і де злодії не увірвуться і не вкрадуть.
Бо де ваш скарб, там буде і ваше серце також”2.
За інших обставин Спаситель розповів таку притчу:
“В одного багача гойно нива вродила була.
І міркував він про себе й казав: “Що робити, що не має куди зібрати плодів своїх?”
І сказав: “Оце я зроблю,—порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою та свій достаток.
І скажу я душі своїй: “Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися!”
Бог же до нього прорік: “Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготував?”
Так буває із тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога”3.
Нещодавно президент Дітер Ф. Ухтдорф дав таку пораду:
“Наш Небесний Батько бачить наш реальний потенціал. Він знає про нас те, чого ми самі про себе не знаємо. Він дає нам підказки в нашому житті, щоб ми виповнили міру свого сотворіння, щоб жили правильним життям і повернулися в Його присутність.
Тоді чому ми присвячуємо так багато свого часу й сил тому, що є таким тимчасовим, таким пустим і таким поверхневим? Ми відмовляємось бачити, наскільки нерозумно гнатися за чимось незначним і скороминущим?”4
Ми всі знаємо, що наш список земних скарбів складається з гордості, багатства, матеріальних речей, влади і людської шани. Вони не заслуговують на більше часу і уваги, то ж натомість я зупинюся на тому, з чого складаються наші небесні скарби.
Що це за скарби на небі, які ми можемо відкладати для себе? По-перше, було б добре нам здобути Христові риси віри, надії, смирення і милосердя. Нам неодноразово радили “скин[ути] з себе оболонку тілесної людини і … [стати] як дитина”5. Спаситель наставляє нас, аби ми прагнули бути досконалими, як Він і наш Небесний Батько6.
По-друге, нам потрібно докладати більше часу і зусиль на зміцнення сімейних стосунків. Врешті-решт, “сім’ю встановлено Богом. Вона є найважливішою організаційною одиницею в часі та вічності”7.
По-третє, служіння іншим є вирізняючою рисою істинного послідовника Христа. Він сказав: “Що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих,—те Мені ви вчинили”8.
По-четверте, розуміння вчення Христа і зміцнення нашого свідчення—це труд, який приноситиме справжню радість і задоволення. Ми маємо послідовно вивчати слова Христа, як вони містяться в Писаннях і словах пророків. “Бо ось, слова Христа скажуть вам усе, що вам треба робити”9.
Дозвольте мені закінчити історією 73-річної вдови, з якою ми зустрілися під час нашої поїздки на Філіппіни:
Коли землетрус стрясав острів Бохол, будинок, який вона зі своїм покійним чоловіком так старанно будували, обвалився і вбив її дочку та онука. Тепер, залишившись самотньою, вона має працювати, щоб забезпечувати себе. Вона, взявши білизну (яку вона пере вручну), має ходити вгору–вниз великим пагорбом кілька разів на день, щоб набрати води. Коли ми відвідали її, вона все ще жила в наметі.
Ось що вона сказала: “Старійшино, я приймаю все, через що Господь просив мене пройти. Я ні на що не ображаюся. Я бережу мою храмову рекомендацію і ховаю її під своєю подушкою. Будь ласка, знайте, що я плачу повну десятину з мого мізерного доходу, що я заробляю пранням. Незалежно від того, що станеться, я завжди платитиму десятину”.
Я складаю свідчення, що наші пріоритети, прагнення, схильності, бажання, апетити і пристрасті матимуть безпосередній вплив на наш майбутній статок. Пам’ятаймо завжди слова Спасителя: “Бо де скарб твій,—там буде й серце твоє!” Моя молитва про те, щоб наші серця знаходилися в правильному місці, в ім’я Ісуса Христа, амінь.