Саме те, що було мені потрібно
Думаючи про свій розклад на день, я хутко вибігла з квартири. Рюкзак на спині чудом вміщав усі підручники, форму для заняття із самооборони, взуття для танців, пакет з обідом і пакет з вечерею, які допоможуть мені пережити ще один метушливий студентський день. Попереду були дві контрольні, до яких я не була готова, я не дочитала завдання і навіть теоретично не встигала зробити все, що запланувала на день.
У спідниці для занять танцями і величезним рюкзаком за плечима я виглядала безглуздо. Погіршувало ситуацію те, що я запізнювалася на перше заняття. Коли я посеред жвавого перехрестя на очах десятків студентів і водіїв зачепилася і впала, то через сором і роздратування, а також дірку на нових колготах я вже не стрималась і розридалась. На годиннику сьома ранку—а я вже плачу.
Я піднялася і пошкутильгала на заняття. По дорозі я палко молилася, щоб Господь послав когось підбадьорити мене. Було б добре побачити маму, але вона була за два штати від мене. Можливо, Господь міг би відповісти на мою молитву, пославши когось із сусідок по кімнаті до мене на заняття. Або ж хлопця з приходу, який мені так подобається.
Я очікувально озиралася на всі боки, поки поспішала на урок, але нікого не помічала. Я написала першу контрольну, все ще у сльозах, і з запізненням прибігла на друге заняття. Я все ще була в розстроєних почуттях, коли поспішала на третій урок і поспіхом готувалася до наступної контрольної. Я написала контрольну краще, ніж очікувала, і стала потроху заспокоюватися. Тоді я побачила тихий коридор, де могла перекусити, сидячи за підручниками. Я саме схилялася над ними, коли почула, як мене хтось кличе.
Я підвела очі й побачила свою візитнуо вчительку, яку ніколи раніше не бачила у студмістечку. Вона сіла поруч, і ми проговорили майже годину—не про мої невдачі того дня, а про те, що у мене було добре, про наші плани і те, що турбувало її.
Тільки після того як вона пішла, я згадала, про що благала в молитві. Звичайно! Господь відповів на мою молитву через жінку, покликану пильнувати за мною! Вранці я хотіла, щоб мене хтось підбадьорив, але Він знав, що я буду готова зустрітися з другом пізніше—коли я заспокоюся, щоби прийняти необхідне втішення і втішити іншу людину, в якої були свої негаразди.
Господь знав мене і послав мені саме те, що мені було потрібно, саме тоді, коли мені це було потрібно.
Я палко молилася, щоб Господь послав когось підбадьорити мене.