Ми говоримо про Христа
Покайтеся, поверніться до Господа і зціліться
“Ось, хто покаявся у своїх гріхах, того прощено, і Я, Господь, не пам’ятаю їх більше” (УЗ 58:42).
Нещодавно одна хороша й вірна жінка, яку я знаю, отримала серйозні травми під час автомобільної аварії. Крім усього іншого, у неї були поламані ребра й хребет. Для одужання їй необхідно було носити корсет та фіксатор на шиї, щоб вони не рухалися. Корсет і фіксатор були дуже незручними, але необхідними. Завдяки ним спина і шия могли загоїтися.
Покаяння схоже на корсет. Коли ми грішимо, то завдаємо ран нашій душі, а щоб зцілитися знову, необхідне божественне лікування. Покаяння створює умови, що дозволяють Спасителю завдяки силі Спокути зцілити нас (див. 3 Нефій 9:13). Якщо якісь складові покаяння незручні для нас—як той корсет для зламаної спини—нам все ж таки треба каятися.
Президент Дітер Ф. Ухтдорф, другий радник у Першому Президентстві, навчав: “Щире покаяння повертає нас до праведних дій. Щоб щиро покаятися, ми мусимо визнати свої гріхи і відчувати докори, тобто смуток для Бога, і сповідатися в тих гріхах Богові. Якщо наші гріхи серйозні, ми також мусимо сповідатися в них уповноваженому провідникові священства. Нам слід просити у Бога прощення і робити все можливе, щоб виправити всю шкоду, якої могли завдати наші дії. Покаяння означає зміну розуму і серця—ми припиняємо робити погане і починаємо чинити правду. Це приносить нам оновлене ставлення до Бога, себе і життя взагалі”1.
Якщо ми успішно пройдемо процес покаяння, то внаслідок цього будемо зцілені, відчуємо полегшення і щастя. Дороті Д. Р. Уайт писала:
Ми бачимо сльози, які течуть зовні,
Однак омивають зсередини2.
Господь наполегливо, з любов’ю і переконанням благає, щоб ми покаялися, бо Він хоче зцілити нас. Він страждав тілом і духом, щоб сплатити ціну за наші гріхи, якщо ми каємося. Він каже:
“Бо знай, Я, Бог, вистраждав це за всіх, щоб їм не страждати, якщо покаються;
Але якщо вони не покаються, вони повинні страждати саме так, як Я;
Таким стражданням, яке примусило Мене, Самого Бога, найвеличнішого з усіх, тремтіти від болю і кровоточити кожною порою, та страждати і тілом, і духом—і Я хотів, щоб Я міг не пити з цієї гіркої чаші і відсахнутися—
Проте, слава нехай буде Батькові, і Я скуштував і закінчив свої приготування для дітей людських.
Отже, Я наказую тобі знову покаятися” (УЗ 19:16–20).
Тож покаймося, повернімося до Господа й зцілімося.
Блудний син смиренно повернувся до батька і сказав: “Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм” (Лука 15:21). Батько радо вітав його з поверненням додому. Так і Небесний Батько радо вітає нас, коли ми каємося.
Повернення блудного сина, художник Джеймс Тіссо