На місіонерській ниві
Секрет мого благословення
Я служив у Техаській Х’юстонській Південній місії іспаномовним старійшиною. Одного дня ми з напарником ходили від будинку до будинку, намагаючись знайти бажаючих навчатися євангелії. Ми підійшли до будинку з величезною дірою в старому ґанку.
Двері відчинила літня жінка й запросила нас увійти. Я не був упевнений, чи знала вона насправді, хто ми такі і що робимо, але вона була дуже ввічливою. Ми почали викладати їй перший урок і здавалося, що все йде добре. Невдовзі я мав навчати про Джозефа Сміта і про Перше видіння. Я помітив з виразу обличчя жінки, що її щось усе більше бентежить. Було очевидно, що вона не дуже прислухається до того, що я намагаюся пояснити їй.
Я поставив кілька запитань по викладеному матеріалу, аби побачити, що вона зрозуміла, і відчув сильне розчарування через те, що вона зовсім не сприйняла вчення про Перше видіння. Той день був для нас довгим, а місіонерові найменше подобається, коли людина не розуміє речей, про істинність яких він з усіх сил намагається розповісти.
За якусь долю секунди, коли в мені почало наростати невдоволення, раптом пригадався уривок з патріаршого благословення. Там ішлося про мою майбутню сім’ю і про те, що я маю навчати своїх дітей євангельських принципів. Як тільки цей уривок спав мені на думку, я зрозумів, що Дух підказує мені навчати цю смиренну жінку так, як би я навчав дитину.
Я почав навчати її більш просто і з більшою любов’ю. Я уявляв, як мої діти сидять навколо мене, їхнього батька, у вітальні, і я навчаю їх про пророка Джозефа Сміта. Було просто дивовижно спостерігати, як змінюється обличчя жінки. Її брови невдовзі піднялися, а очі почали сяяти. Вона вже виглядала не збентеженою, а зацікавленою і здивованою. Коли я розповідав історію про те, як Небесний Батько та Ісус Христос явилися Джозефу Сміту, сльози навернулися їй на очі й покотилися по щоках. Кімнату наповнив Дух, і моє розчарування перетворилося на велику радість.
Я ніколи не забуду цього випадку. Зараз я не можу дочекатися, коли буду навчати цього самого принципу своїх дітей, щоб знову відчути ту радість.
Ілюстрація Брайяна Колла