Благословення за надання допомоги
Коли я побачила руїни після землетрусу, то відчула сум, але потім зрозуміла, що Бог любить тих, хто загинув, так само, як і тих, хто вижив.
Оскільки я живу в Шанхаї, Китай, то мала нагоду разом з групою студентів свого навчального закладу поїхати до провінції Сичуань, що знаходиться у південно-західній частині Китаю, і допомагати в зведенні будинків для постраждалих від землетрусу, що спустошив той регіон кілька років тому. Ми багато працювали: клали цеглу, розмішували будівельний розчин, возили цеглу тачками й передавали цеглини “по ланцюжку”. На другий день мені боліла спина, мої рукавиці були в дірках. Однак та подорож стала для мене незабутньою і зміцнила свідчення про одну з цінностей Товариства молодих жінок—індивідуальну цінність,—як мою особисту, так і кожної людини.
Старанно працюючи кожного дня, я помітила, що моя віра в особисту цінність зросла. Я відчувала особисте задоволення, бо робила щось для покращення життя людей, яким пощастило менше, ніж мені.
Ми також мали нагоду відвідати школу в тому регіоні. Коли ми туди приїхали, назустріч нам вибігли милі дітлахи. Дивлячись на цих чудових діток, я також зрозуміла їхню індивідуальну цінність. Усі вони—прекрасні діти Бога, і я мала сильне відчуття, що Він також любить і знає кожного з них.
Під кінець подорожі ми заїхали в будинок відпочинку на обід. Однак, коли ми прибули туди, то побачили, що його було зруйновано землетрусом. Я ще ніколи не бачила настільки зруйнованої будівлі. Мені хотілося плакати. Стеля й стіни в будівлях прогнулися, дерева навколо були повалені, а повсюди валялося каміння. Величезний валун відірвався від гори і врізався в одну з будівель, що спричинило просідання стелі й стіни. Біля дверей валявся один черевик.
Коли я думала про це й про те, що внаслідок цієї катастрофи загинули люди, то мені було важко зрозуміти, як Небесний Батько міг це допустити. Невже Він їх не любить? Потім я знову подумала про те, що ми обговорювали на уроці Товариства молодих жінок, і зрозуміла—так, Він любить їх. Він знає і любить кожного з них. Ті, хто загинули в той день, були дітьми Бога. Спочатку мені від цієї думки стало ще сумніше. Але потім я зрозуміла, що ці люди знаходяться в духовному світі і знову можуть повернутися до Небесного Батька. Ця думка втішила мене й наповнила спокоєм.
Я знаю, що я—Божа дитина, яка має велику індивідуальну цінність. Усі ми є дітьми Небесного Батька, Який знає нас особисто. Він любить нас так глибоко і сильно, що нам навіть важко уявити. Розуміння цього ще більше вкорінилося в моєму серці після того, як я змогла працювати й служити серед людей, які так жахливо постраждали під час землетрусу у Сичуані.
Ешлі Даєр (справа) допомагала відбудовувати будинки для місцевих жителів після землетрусу в Сичуані, Китай, який стався у 2008 році.
Фотографію люб’язно надано Ешлі Даєр