Посередник Ісус Христос
З “The Mediator,” Ensign, May 1977, 54–56.
Ісус Христос, наш посередник, сплатив ціну, яку ми не спроможні сплатити, щоб ми могли повернутися й жити з нашим Небесним Батьком.
Дозвольте мені розповісти історію, точніше—притчу.
Був якось собі чоловік, який дуже сильно чогось бажав. Це здавалося важливішим, ніж будь-що в його житті. Для того, щоб отримати бажане, він позичив велику суму в борг.
Його попереджали, щоб він не брав таку велику суму в борг, а особливо попереджали щодо його кредитора. Але йому здавалося, що дуже важливо отримати те, чого він хотів просто зараз. Він був упевнений, що зможе сплатити борг пізніше.
Отже, він підписав угоду. Він виплатить борг колись у майбутньому. Це його не дуже хвилювало, бо встановлена дата здавалася такою далекою. Він мав те, чого так сильно бажав, і це здавалося головним.
Згадки про кредитора дуже рідко відвідували думки нашого героя; він періодично робив символічні внески, чомусь вважаючи, що день розплати [день, коли він мав повернути всі гроші], насправді, ніколи не настане.
Справедливість чи милість?
Але, як це завжди трапляється, цей день прийшов—день виконання угоди. Борг не було виплачено повністю. З’явився його кредитор і вимагав повної сплати.
Лише тоді чоловік усвідомив, що його кредитор мав повноваження не тільки відібрати в нього все, чим він володів, а й також кинути його за ґрати.
—Я не сплачу вам борг, бо не в змозі зробити цього,—зізнався він.
—Тоді,—сказав кредитор,—ми відберемо твоє майно, і ти підеш у тюрму. Ти погодився на це. Це був твій вибір. Ти підписав контракт, і тепер він має вступити в дію.
—Чи не могли б ви подовжити термін сплати боргу або простити борг?—благав боржник.—Зробіть якимось чином так, щоб я міг зберегти своє майно і не йти до тюрми. Ви, звичайно ж, вірите в милосердя? Будьте милосердним!
Кредитор відповів: “Милосердя завжди таке однобічне. Воно служитиме тільки тобі. Якщо я виявлю милосердя, то залишуся без сплати. Все, чого я вимагаю—це справедливості. Ти віриш у справедливість?
—Я вірив у справедливість, коли підписував угоду,—сказав боржник.—Тоді вона була на моєму боці, і я гадав, що вона захистить мене. Тоді мені не було потрібне милосердя, і я думав, що взагалі ніколи не потребуватиму його.
—Саме справедливість вимагає від тебе дотримання умов угоди чи прийняття покарання,—відповів кредитор.—Це—закон. Ти погодився на це, так воно й повинно бути. Милосердя не може пограбувати справедливість.
Так воно й було: один—прагнув справедливості, інший—благав про милосердя. Отримати одне можна було лише за рахунок іншого.
—Якщо ви не пробачите мені борг, то в цьому не буде милосердя,—благав боржник.
—Якщо я так зроблю, то не буде ніякої справедливості,—була відповідь.
Здавалося, що задовольнити обидва закони було неможливо. Вони є двома вічними ідеалами, які, на перший погляд, суперечать один одному. Чи немає шляху, щоб повністю задовольнити і справедливість, і милосердя?
Є шлях! Закон справедливості може бути повністю задоволено, і милосердя може бути в повноті виявлено—але для цього потрібен хтось ще. Так сталося й того разу.
Його посередник
У боржника був друг. Він прийшов на допомогу. Він добре знав боржника. Він вважав безглуздям потрапити в таке скрутне становище. Однак він хотів допомогти, тому що любив свого друга. Він став поміж них, обличчям до кредитора, і зробив таку пропозицію: “Я сплачу борг, якщо ви звільните боржника від виконання угоди, щоб він міг зберегти своє майно і не потрапив до в’язниці”.
Поки кредитор розмірковував над пропозицією, посередник додав: “Ви вимагаєте справедливості. Хоча він не може сплатити вам, я зроблю це. З вами вчинять справедливо, і ви не можете більше нічого просити. Бо це вже не буде справедливо”.
І кредитор погодився.
Тоді посередник обернувся до боржника: “Якщо я сплачу твій борг, ти визнаєш мене своїм кредитором?
—О, так, так,—закричав боржник.—Врятуй мене від тюрми і вияви милосердя до мене.
—Тоді,—сказав благодійник,—ти сплачуватимеш борг мені, і я висуну умови. Це не буде легко, але буде можливо. Я приготую шлях. Тобі не треба буде йти в тюрму.
Так і сталося—кредитору було сплачено сповна. З ним вчинили справедливо. Угоду не було порушено. До боржника, у свою чергу, було виявлено милосердя. Обидва закони залишилися виповнені. Завдяки тому, що був посередник, справедливість було виявлено повною мірою, і милосердя було повністю задоволено.
Наш посередник
Кожен із нас живе, так би мовити, за рахунок духовного кредиту. Одного дня рахунок буде закрито і прийде час звіту. Зараз ми можемо легковажно ставитися до цього, однак коли прийде день і настане загроза втратити усю заставу, ми будемо безпорадно озиратися навколо в пошуках допомоги від когось або чогось.
І, за вічним законом, милосердя може бути виявлено лише тоді, коли є хтось готовий і спроможний узяти на себе наш борг, сплатити ціну й домовитися про умови нашого викуплення.
Якби не було посередника, якби в нас не було друга, справедливість зійшла б на нас у всій своїй повноті. Нам довелося б повною мірою заплатити за будь-яку провину, якою б маленькою чи великою вона не була.
Але знайте: істина, велична істина проголошує, що Посередник існує. “Один-бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми,—людина Христос Ісус” (1 Тимофію 2:5). Завдяки Йому на кожного з нас поширюється милосердя, і при цьому не порушується вічний закон справедливості.
Милосердя не виявлятиметься автоматично. Це станеться завдяки завіту з Ним. Все буде згідно з Його умовами, великодушними умовами, серед яких абсолютно необхідним є хрищення зануренням для відпущення гріхів.
Усе людство може бути захищено законом справедливості і в той самий час кожен може відчувати вияв спокутуючого і зцілюючого благословення милосердя.
Ілюстровано Деном Берром