Альпаки вирвалися на волю!
Ця остання альпака не бажала рухатися з місця. Що я мав робити?
“Небесний Батьку, я молюся, направляй і захищай мене щодня” (“Heavenly Father, Now I Pray,” Children’s Songbook, 19).
Минулого літа я працював у сусідки. У неї величезна ферма з альпаками поряд з її садом, де росли волоські горіхи. Альпаки схожі на лам, але меншого розміру.
Моя робота полягала в тому, щоб кожного дня вичищати їхні стійла. Ця робота мені подобалася, хоча й була нелегкою.
Одного жаркого літнього дня я прийшов пополудні, але сусідки не було. Хоча то не була проблема. Вона вже попередила мене, що я можу вичищати стійла коли забажаю, навіть якщо її не буде вдома.
Поки я прибирав, одна з альпак збила ворота. Протягом кількох секунд усі 14 альпак вибігли на подвір’я і в сад! Я не міг у це повірити! Мені стало погано. Як же я зможу сам повернути їх?
Я почав збирати їх так швидко, як тільки міг, заганяючи одночасно по одній-дві тварини. Через п’ятнадцять хвилин моє серце вискакувало від біготні, але зрештою остання зайшла у стійло. Ура!
Потім я озирнувся і побачив вагітну альпаку, яка лежала біля плодового дерева на відстані 9 метрів від мене. Ох! Треба заганяти ще одну. Я намагався налякати її, аби вона повернулася в стійло, але вона не рухалася. Потім я намагався тягти її за повіддя і мотузкою, які знайшов у гаражі. Не допомогло. Вона лежала там, як величезна купа цегли. Я видихнув у відчаю. Що мені ще спробувати?
Потім я згадав, що завжди є можливість попросити про допомогу, незалежно від того, де б я не був. Я став на коліна, щоб помолитися. Одразу після молитви я розплющив очі і не міг повірити побаченому. Альпака йшла до стійла сама. Я відкрив ворота і вона прямісінько в них увійшла.
Їдучи додому на велосипеді, я усміхався. Я знав, що Небесний Батько відповів на мою молитву.