2013
Провідникам: шлях до одкровення
Серпень 2013


Провідникам: шлях до одкровення

“Коли мене щойно покликали, я почувався приголомшеним,—говорить президент філії, який вже служить кілька років. —Я мав віру, що Небесний Батько знав, як благословити членів Церкви і їхні сім’ї, але як мені було дізнатися, що саме, згідно з Його волею, мав робити я, аби їм допомогти?”

Цей президент знав два принципи, які зміцнили його як наверненого до Церкви і як молодого батька: вивчення Писань і молитва. Тож він почав застосовувати їх з оновленим завзяттям.

“Тоді я відчув, що повинен прочитати те, що говориться в Ученні і Завітах 9:8, що я маю “з’ясувати це повністю своїм розумом; потім [я] повинен спитати [Господа], чи це правильно”. Коли я ще раз прочитав ці слова, то знав, що Господь уже скеровує мене на шляху до одкровення”.

Це шлях, яким повинні йти всі провідники, аби ефективно виконувати свої покликання. І коли вони прагнуть натхнення, на яке мають право, то все частіше дізнаються, що певні євангельські принципи сприяють отриманню божественного скерування. Далі наведені чотири такі принципи.

1. Радитися разом

“Я дізналася, що навіть коли я мала велике натхнення щось зробити, я все ж обговорювала це зі своїми радницями й отримувала підтримку,—говорить колишній президент Товариства допомоги філії. —Іноді вони просто підтверджували, що відчували те ж саме, і ми разом бралися до справи. Але часом вони допомагали мені побачити те, чого не бачила я, і ми могли або відкоригувати те, що збиралися зробити, або більше уваги приділити тому, як саме це зробити. Тоді ми знову ж таки разом бралися до справи”.

Радитися можливо також, переглядаючи Довідники, вивчаючи послання з генеральних конференцій і молячись з вірою.

“Деякі найкращі поради, які я отримую, приходять тоді, коли я читаю і перечитую виступи з генеральної конференції,—говорить президент Товариства молодих жінок приходу. —Потім, стаючи навколішки для молитви, я запитую Небесного Батька про те, що вивчала і як застосувати ці вчення сучасних пророків і генеральних провідників допоміжних організацій, аби допомогти молодим жінкам”.

Радник у президентстві Недільної школи колу говорить: “Коли ми зустрічаємося президентством, то завжди перечитуємо короткий уривок з Довідника 2: Керування Церквою. Коли ми постійно переглядаємо вже отримані настанови, Дух допомагає нам не відходити від них”.

“Той факт, що Господня Церква є церквою рад, приносить мені велику втіху,—говорить президент колу. —Це надзвичайна нагода—головувати в радах, де люди діляться своїм великим багажем мудрості і досвіду, моляться разом, а потім обговорюють найкращий спосіб подальших дій. Їхнє натхнення дає мені змогу обдумати альтернативи, прислухатися до Духа і мати цілковиту впевненість, коли я представляю Господу своє рішення”1.

Іноді пошук поради полягає в тому, аби знайти людину з більшим досвідом у певному питанні. “Я намагався допомогти одній сім’ї у вирішенні фінансових труднощів і відчув натхнення, аби вони поговорили з братом у приході, який є консультантом з фінансових питань,—говорить нещодавно звільнений єпископ. —Він зміг допомогти їм у спосіб, на який я ніколи не спромігся б”.

Інший єпископ, який отримав пораду, що єпископи мають дозволяти іншим провідникам приходу активно виконувати свої обов’язки, розповідає про такий випадок: “Одна вдова у нашому приході хотіла, аби принаймні раз на тиждень її відвідував єпископ. Вона вважала, що лише візити єпископа можуть їй допомогти. Я намагався відвідувати її якомога частіше, але в мене було багато обов’язків, включаючи мою молоду сім’ю. Зрештою, я знову пішов її провідати з одним із своїх радників.

Під час розмови я відчув натхнення сказати: “Дорога сестро, ви знаєте, що я як єпископ люблю вас. І через те, що я вас дуже люблю, я попросив двох наших відданих носіїв Мелхиседекового священства і двох наших прекрасних сестер Товариства допомоги відвідувати вас принаймні раз на місяць і, якщо потрібно, частіше. Вони доповідатимуть мені про ваші потреби або проблеми. Ви погоджуєтеся на це?” “Звісно, єпископе”,—сказала вона. Я запитав, чи хоче вона знати їхні імена, і вона сказала, що так. Коли я назвав імена, вона промовила: “Та це ж мої домашні вчителі і візитні сестри!” І я додав: “Тепер ви розумієте спосіб, встановлений для нас Господом, щоб наглядати за вами”.

2. Уважно слухати

Провідники також говорять, що вміння слухати і розпізнавати допомагає отримати натхнення.

“Коли ми зустрічаємося з сестрами, я намагаюся почути більше, ніж просто слова, сказані ними,—говорить президент Товариства допомоги одного з приходів. —Іноді через Духа я можу відчути, що вони потребують допомоги. Я бачу це в їхніх очах або розумію з їхньої поведінки, і дякую за це благословення. Іноді я навіть кажу: “Я—ваш президент Товариства допомоги, і я відчуваю, що ви маєте якусь потребу. Як я можу послужити вам?” Я відчуваю, що часто отримую натхнення, запитуючи: “Що зробив би Спаситель?”

“Я вдячна за те, як наш єпископ вислуховує сестер на радах нашого приходу,—говорить президент Початкового товариства приходу. —Він завжди запитує нашу думку і уважно слухає, що ми кажемо. Кілька разів він говорив: “Нам треба пам’ятати, що багато натхненних думок приходить до дружин, матерів і незаміжніх сестер”.

“Іще нам слід пам’ятати, що слухати також означає слухати Духа,—говорить провідник групи первосвящеників. —Найбільш точний вимір успіху провідника може полягати в його або її здатності відчувати і слухатися Духа. Президент Монсон продемонстрував це вже багато разів”2.

3. Стояти на святих місцях

Провідники стверджують, що одкровенню також сприяє перебування в певних місцях.

“Для мене найголовніше місце для натхнення—це храм,—говорить радник у єпископаті. —Коли я бажаю відчути себе ближче до Господа, я йду в Його дім, щоб відчути себе вільним від турбот і зосереджено слухати Духа”.

“У моєму домі є кімната, відведена під мій кабінет,—говорить патріарх колу. —Я просив Господньої допомоги, щоб це було місцем, куди завжди може прийти Дух. Коли я готуюся дати благословення, я йду туди і молюся. Там я також проводжу співбесіди і даю благословення”.

“Наші будинки зборів освячені як місця поклоніння,—говорить один єпископ. —Іноді ввечері на тижні, коли я хочу відчути спокій, я сиджу в каплиці. Я думаю про членів приходу і те, як сильно Спаситель їх любить. Або часом я співаю гімн”.

“Для мене святим місцем є Початкове товариство,—говорить інший єпископ. —Коли я хочу відчути радість і натхнення, я йду до Початкового товариства і сиджу з дітьми під час їхнього співу. Це завжди підносить моє серце”.

“Молитва може зробити будь-яке місце святим,—говорить президент Товариства молодих чоловіків філії. —Згадайте одкровення, які прийшли до пророка Джозефа, коли він був у тюрмі Ліберті. Він зміг зробити це місце святим завдяки тому, що волав до Господа”.

4. Діяти з владою

“Деякі члени Церкви нашого приходу не ставилися серйозно до своїх покликань,—говорить один з єпископів. —Я зрозумів, що можу допомогти їм, пояснивши, яким чином ми, як єпископат, молилися, щоб дізнатися, кого слід покликати і що ми отримали відповідь. Я хотів, аби вони знали, що їх покликав Господь, діючи через уповноважених провідників. Великі зміни сталися, коли вони дізналися, що їхні покликання були натхненими і що Господь очікував, що вони також шукатимуть натхнення для того, аби звеличувати ці покликання”.

Він і його радники пройшли шляхом одкровення, шляхом, який відкритий для всіх членів Церкви і провідників. І описуючи цей шлях, яким вони пройшли, вони також надихнули інших.

Посилання

  1. Див. M. Russell Ballard, “Counseling with Our Councils”, Ensign, May 1994, 24–26.

  2. Див. наприклад, Томас С. Монсон, “Подумайте про свої благословення”, Ліягона, лист. 2012, сс. 86–89.