Чому храмовий шлюб?
У Церкві ми багато говоримо про храмовий шлюб. Чи замислювалися ви коли-небуть, чому?
Останнім часом було багато розмов про шлюб: що таке шлюб, чому він існує, яку роль він відіграє у суспільстві. У церкві ми дуже багато говоримо про храмовий шлюб. Ви знаєте, це важливо, бо ви чули про нього з самих перших уроків про євангелію: чи коли були в класі “Сонячний промінь”, чи коли стали наверненими в юності.
Однак дехто з вас задумується: “А чому?” Для вас це може бути більше, ніж запитання про те, що таке храмовий шлюб взагалі. Вам хочеться знати—серцем, а не просто розумом,—чому ми повинні так багато трудитися, щоб одружитись у храмі, особливо коли здається, що шлюб—як поняття й інституція—слабне у суспільствах по всьому світу.
Що ж, почнемо з учення про сім’ю.
Учення про сім’ю
Ми вживаємо слово вчення, аби допомогти у визначенні багато чого, що існує в Церкві. Наприклад, у Путівнику по Писаннях учення Христове визначено як “принципи і доктрини євангелії Ісуса Христа”1. То, що ж ми маємо на увазі, говорячи про учення про сім’ю або учення про вічний шлюб?
У документі “Сім’я”: Проголошення світові” сказано: “Шлюб між чоловіком і жінкою встановлено Богом і … сім’я є центральною частиною Творцевого плану для вічної долі Його дітей”2. Іншими словами, коли ми говоримо про те, чому ми тут, на землі, і про те, чого нам призначено досягнути і ким стати, то все це пов’язано з ідеєю, що ми є частиною сім’ї і можемо одружуватися та створювати нові сім’ї.
У Проголошенні про сім’ю також сказано: “Божественний план щастя надає можливість продовження сімейних стосунків після смерті. Священні обряди й завіти, які можна отримати у святих храмах, дають можливість людям повернутися в присутність Бога, а сім’ям—об’єднатися навічно”3.
Але що стається з нашими сім’ями, коли ми помираємо? Якщо ви перебуваєте в шлюбі за законом вашого штату або вашої країни, чи буде цей закон чинним над вами, коли ви помрете? Ні, бо ті закони встановлено людиною і вони чинні над вами лише доти, доки ви живете під ними. Для того, щоб шлюбні стосунки продовжувалися після смерті, такі шлюби повинні бути запечатані у належному місці і владою, яка триває у вічностях. Таким місцем є храм, а такою владою є священство (див. УЗ 132:7, 15–19). Вибираючи храмовий шлюб і дотримання тих завітів, ви тим самим вибираєте можливість жити вічно зі своїм чоловіком або своєю дружиною.
Чому ми про це турбуємось?
Можливо, ви вже знаєте це вчення, але й досі ставите запитання: “А чому ще він такий важливий?” Можливо, воно не стосується розуміння цього вчення. Можливо, це питання просто більше стосується того, що означають шлюб і сім’я для вашого серця. Проста відповідь така: найбільше щастя і найбільша радість може прийти до нас, якщо ми живемо за євангелією, укладаємо храмовий шлюб і підтримуємо його.
На квітневій генеральній конференції 2013 р. старійшина Л. Уітні Клейтон, з президентства сімдесятників, пояснив це таким чином: “Жодні інші стосунки не принесуть такої радості, не зроблять так багато добра і не сприятимуть особистому вдосконаленню з такою силою”4.
Ми також знаємо, що “щастя в сімейному житті найпевніше досягають, коли воно засновано на вченнях Господа Ісуса Христа”5.
Якщо ви думаєте про шлюб, то будете витрачати багато часу у своєму житті, готуючись до великих змін, що приходять разом з ним. Це хрищення, перехід з Початкового товариства в Товариство молодих чоловіків або Товариство молодих жінок, відвідування храму, участь у дослідженні історії своєї сім’ї і храмові обряди для ваших предків. Для молодих чоловіків це отримання священства і послідовне отримання його чинів. Для молодих жінок це перехід з класу в клас Товариства молодих жінок. Це закінчення середньої школи або подібних навчальних закладів. Тепер місіонери можуть відбувати на місію у віці 18 або 19 років. Треба підготуватися до дуже багато чого і сподіватися на дуже багато чого.
Але найважливіший завіт, до якого ми готуємося,—це запечатування у храмі. Коли люди в сім’ях живуть за планом щастя і дотримуються храмових завітів, то вони відчувають справжню радість.
Євангелія—це те, заради чого є життя. Вона—єдина причина того, чому ми тут. Якщо ми йдемо шляхом євангелії, то він веде нас до радості. І цей шлях веде до храмового шлюбу—чи в цьому житті, чи у прийдешньому. Жодне благословення не буде забрано від вірних дітей Батька.
Старійшина Брюс Р. Мак-Конкі (1915–1985), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав так: “Найважливішіше, що може зробити святий останніх днів у цьому світі,—це одружитися з належною людиною, у належному місці, належною владою”6.
Недільні уроки
Тема цього місяця: Шлюб і сім’я