До нових зустрічей
Благодать для матері качки і для мене
Автор живе в штаті Юта, США.
Так само як і мама качка, я іноді не досягаю потрібної планки. І саме тоді втручається Спаситель.
Якось навесні пополудні, я пакувала в машину речі, щоб підготуватися розвозити п’ятеро моїх дітей на різні гуртки і тренування і забирати їх звідти. Коли я заносила сумки із взуттям для футболу і з усім необхідним для танців, то помітила, як тротуаром нашого приміського району перевальцем ішла качка і з нею її виводок.
Я спостерігала, як вона почала переходити дорогу. На жаль, вона обрала переходити дорогу шляхом, який пролягав над ґратами водостоку, і коли вона їх перейшла, її дитинчата пішли за нею. Четверо з її каченят безпорадно провалилися крізь ці ґрати.
Коли матір дісталася іншого боку, вона побачила, що десь поділися кілька її каченят і лише чула їхній переляканий писк. Не розуміючи, у чому полягала її помилка, вона повернулася, знову пройшовши над ґратами водостоку і загубивши ще двох. Із жахом і певною відразою до її нерозумності, я підійшла до ґрат, щоб спробувати їх підняти. І хоча я намагалася з усіх сил, ґрати ледь зрушилися, а я спішила, бо мала вчасно забрати одну свою дитину.
Подумавши, що я допоможу виправити цю ситуацію трохи пізніше, коли не буде такого поспіху, я заскочила в машину, самовдоволено пробурмотівши: “Вона не заслуговує бути матір’ю”.
Протягом наступних півтори години я припустилася багатьох притаманних мені помилок у вихованні дітей. Це були помилки, про які я дуже багато просила пробачення і в моїх дітей, і в мого Небесного Батька. Кожного разу я приймала рішення поводитися краще і не піддаватися цим слабкостям знову. Коли я нагримала на свою дитину за те, що та дражнила іншу дитину, мої ж слова голосно пролунали в моїй голові: “Вона не заслуговує на те, щоб бути матір’ю”.
Раптом я відчула величезне співчуття до тієї матері качки. Вона намагалася жити в світі, керуючись отриманими нею інстинктами, так само як і я. Але іноді тих інстинктів було просто недостатньо, а страждали від цього саме наші діти.
Я вирішила будь-яким способом підняти ґрати і повитягати каченят. Коли я повернула з-за рогу нашої вулиці, то побачила, що зібралася невелика група людей. Мій сусід підняв ґрати, заліз у каналізаційний тунель, і обережно виймав каченят, даючи їм безпеку. Перелякані пташенята намагалися знайти свою матір, яка нервово походжала у кущі неподалік. Вона не просила про допомогу, але мій сусід втрутився, коли її захисту було просто недостатньо. Мене охопили сильні почуття, я подумала, що Спаситель робив те саме для мене і моїх дітей.
Іноді ми не досягаємо певного стандарту, навіть коли маємо найкращі наміри і стараємося з усіх сил. Однак “достатньо [Спасителевої] благодаті для всіх людей, які упокорюються перед [Ним]” (Етер 12:27). Мене утішає усвідомлення того, що мої недоліки не зруйнують моїх дітей, і що вони отримають любов, мир, розуміння і милість від нашого Спасителя. Він нас “не залишить”1 і Він бажає, щоб моя сім’я і я були успішними. Наші недоліки не будуть визначальними, коли ми будемо смиренними і поруч з нами буде Господь.