Я—християнка

Кеті Флейстал Крейг, шт. Аризона, США

“Я—вчителька другого класу середньої школи в населеному пункті, де святих останніх днів добре знають. Тому я й здивувалася одного дня, коли моя колега передала мені думку іншої вчительки стосовно мене. Та вчителька сказала: “А ви не знали, що місіс Крейг не християнка?”

Це так мене вразило. У мене нещодавно помер чоловік, з яким ми прожили у шлюбі 28 років, і я була тоді ближче до Спасителя і Небесного Батька, ніж у будь-який інший час свого життя. Я знала, що мені слід було б свідчити цій вчительці, однак точно не знала, як це зробити. Я не хотіла образити її, але й хотіла, аби вона знала, що святі останніх днів—християни.

Наступного ранку Святий Дух підказав мені, що я маю сказати. Лежачи в ліжку, я думала про всі картини в моєму домі, на яких зображено життя Ісуса Христа. Кожна з них по-своєму дорога моєму серцю і була пов’язана з якимось особливим часом у моєму житті. Роздуми над цими картинами викликали в мене багато ніжних почуттів, обумовлених моєю любов’ю до Спасителя.

На одній картині зображено Спасителя, Який утихомирює море. Вона нагадує мені, що Він перемагає все і що я, завдяки Йому, також можу подолати все, у т.ч. й великий біль через втрату чоловіка.

Продовжуючи свої роздуми про картини, я відчула надзвичайно велику вдячність за благословення, які прийшли до мене завдяки моїй належності до Церкви Спасителя.

Того ранку в школі я зайшла в клас тієї моєї колеги і сказала їй, що я хочу, аби вона знала, що я—християнка. Я запитала її: “Скільки картин із зображенням Спасителя є у вас вдома?” Вона відповіла, що замість картин у неї вдома висять два хрести.

Я розповіла їй, які картини із зображенням Спасителя є в моєму домі і що для мене означають сцени, зображені на них. Після цього я свідчила їй про Ісуса Христа і Його Спокуту.

Я також сказала своїй колезі, що не тільки знання, яке я маю про Ісуса Христа, допомогло мені пережити минулий рік. Я розповіла їй, як Його ніжні милості допомогли моїм дітям і мені пережити тяжкі часи втрати батька і чоловіка.

Виходячи, я обняла її, і вона щиро вибачилась. У мене не було жодного сумніву, що тепер вона знає, що я, член Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів,—християнка.