Заради зміцнення молоді
Ми “говоримо” про це
Слова, які ми вживаємо, відображають почуття нашого серця і те, ким ми є насправді.
Коли я служив єпископом, до мене в офіс прийшов на співбесіду один чудовий молодий чоловік. Під час нашої розмови він сказав, що єдиною його великою проблемою було те, що він лаявся. Він постійно чув вульгарну мову навкруг себе і також почав казати лайливі слова. Він сказав, що намагався припинити це, однак безуспішно, і хотів, аби хтось порадив, як йому перестати казати погані слова.
Я відразу подумав про поради, подібні до тих, що вміщені в брошурі Заради зміцнення молоді: “Якщо ви набули звички вживати мову, яка не узгоджується з даними нормами—зокрема, лаятися, висміювати, розпускати плітки або промовляти гнівні слова до інших людей—ви можете змінитися. Моліться про допомогу. Просіть вашу сім’ю і друзів про підтримку в бажанні вживати чисту мову”1. Я хотів би, щоб ця порада з брошури Заради зміцнення молоді була доступна в той час.
З досвіду моєї юності
Я розповів цьому молодому чоловіку про власний досвід, коли в юності я перебував серед людей, які часто казали неприйнятні слова. Здавалося, що всякий раз, коли я чув якусь ненормативну лексику, ці слова входили в мій розум легше, ніж хороші думки, які я хотів би мати. Один чудовий провідник священства сказав мені, що розум подібний до дивовижного пристрою для зберігання даних і що ми можемо видаляти непотрібні думки, якщо швидко записуємо замість них те, що є гідним похвали.
Ми з другом вирішили зробити саме так. Ми вивчили на пам’ять два гімни “Моє спасіння—Ти” (Гімни, № 45) і “Дай святості більше” (Гімни, № 66), а також тринадцяте уложення віри. Ми домовились: якщо хтось із нас скаже щось недоречне, то відразу заспіваємо один з цих гімнів або процитуємо це уложення віри.
Ми швидко зрозуміли, що не хочемо співати гімни вголос у певних місцях. Це нас надто вже бентежило! Тому ми цитували тринадцяте уложення віри, наголошуючи на частині: “Якщо є щось чеснотне, чудове, славнозвісне, гідне похвали—ми прагнемо цього”. І це давало результат! Ми виявили, що коли повторюємо це, неналежні думки зникають. Замінивши одне слово, ми також створили простий девіз: “Ми кажемо про це!” Коли хтось із нас казав цю фразу, ми думали: “А мої слова чеснотні, чудові, славнозвісні, гідні похвали?” (див. Уложення віри 1:13). Якщо вони такими не були, ми знали, що нам належить ще старанно попрацювати, щоб вони були такими.
Що ми можемо робити
Ми живемо в такий час, коли існує багато чого богохульного, грубого і вульгарного. Здається, майже неможливо повністю захистити себе, щоб не чути або не бачити того, чого б нам хотілось уникнути. Головне для нас—бути впевненими, що ми не стаємо передавачами того, що є богохульним, грубим чи вульгарним. Павло, мабуть, так і думав, коли сказав: “Нехай жадне слово гниле не виходить із уст ваших” (Ефесянам 4:29).
Я помітив, що дехто з молоді використовує ненормативну лексику, вважаючи, що це допомагає їм бути такими, як усі, а інші використовували її, бажаючи виділитися. Справді, здається, що саме такими і є основні причини того, чому молодь сповзає до цієї звички.
Мене найбільше вражає та молодь, яка “наважується відрізнятись від інших”2, як той молодий чоловік, чий друг, що не належав до Церкви, постійно вживав погані слова. Щоразу, коли цей друг лаявся, юнак по-доброму просив його не робити цього. З часом цей друг припинив вживати погані слова. Він настільки був вражений своїм другом і тим, як той жив, що захотів більше дізнатись про Церкву. Невдовзі він був охрищений.
Що ми відчуваємо у своєму серці, про те й думаємо, а про що думаємо, про те й говоримо. Тому, справді, слова, які ми вживаємо, відображають почуття нашого серця і те, ким ми насправді є.
Як добре сказано у брошурі Заради зміцнення молоді: “Чиста та інтелігентна мова є проявом яскравого та доброчинного розуму. Культурна мова, яка надихає, заохочує та підносить інших, запрошує до вас товариство Духа”3.
Кожний з нас може насолоджуватися благословеннями завжди мати Духа з нами, як це обіцяється, коли ми приймаємо причастя у кожний Суботній день. Це буде залежати від нас—від того, як ми діємо, що ми робимо, і, так, навіть, що ми кажемо. Я сподіваюсь, що ми будемо казати наші слова не для того, щоб лаятись чи розпускати плітки, а щоб показати себе послідовниками нашого Спасителя, Самого Ісуса Христа.