До нових зустрічей
Будувати на камені
З виступу, виголошеному на генеральній конференції 7 жовтня 1916 року, як його було передруковано в статті “Будувати на камені”, Ліягона, черв. 2010, сс. 12–13.
Не існує достатньо великої або достатньо хорошої книги, щоб керувати цією Церквою.
Багато років тому до Юти приїхав ерудований священик з [іншої] церкви. … Він побував на “мормонських” причасних зборах і висловив багато критичних зауважень щодо нашого прислужування Господньої вечері, особливо це стосувалося використання води замість вина під час цього обряду. Він сказав, що, побачивши, як люди п’ють воду, внутрішньо здригнувся і вказав на той факт, який є незаперечним, що, згідно з Біблією, коли Спаситель запроваджував причастя серед юдеїв, Він використовував вино, проголошуючи, що це Його кров, тобто символ Його крові. Я можу додати, що в Книзі Мормона також вказується на те, що Спаситель використовував вино, коли запровадив причастя серед нефійців.
Мій… друг, свідомо чи ні, вказав на значну відмінну рису, яка вирізняє Божу Церкву з-поміж усіх інших церков під сонцем. Ця риса полягає в тому, що ті церкви основуються на книгах, традиціях і повчаннях людей, а ця Церква основана на камені Христа, на принципі безпосереднього і неперервного одкровення. Святі останніх днів не роблять чогось лише тому, що так написано в книзі [Писань]. Вони не роблять чогось лише тому, що Бог наказав юдеям це робити. Вони не роблять чогось чи роблять щось тому, що це була настанова Христа, дана нефійцям.
Явлення Господа у Кертлендському храмі, художник Дел Парсон
Усе, що має місце в цій Церкві, відбувається тому, що Бог, промовляючи з небес у наші дні, дає заповідь цій Церкві так робити. … Це конституція Церкви Христа. Якщо ми використовуємо воду замість вина під час причастя Господньої вечері, то це тому, що так наказав Христос [див. УЗ 27:1–4].
Божественне одкровення пристосовується до обставин і умов людей, і результатом просування Господньої роботи до своєї мети, є поступове виникнення змін. Не існує достатньо великої або достатньо хорошої книги, щоб керувати цією Церквою.
Кажучи так, я хочу висловити всю належну повагу до написаного Божого слова, яке було надруковано в книгах, хоча щось частково могло вже й застаріти, оскільки виконало свою мету й було покладено на полицю [наприклад: принесення в жертву тварин; див. 3 Нефій 9:19–20], в той час інша частина Слова—дієва, сповнена життя і придатна для наших сучасних обставин—нашого сучасного ступеня розвитку. Але навіть цю частину слова необхідно правильно тлумачити. Жодна людина не повинна оспорювати те, що міститься в книгах, перед лицем Божого речника, який промовляє від Його імені й тлумачить Його Слово [див. УЗ 1:37–38]. Таке сперечання означає віддати перевагу мертвій букві перед живим пророцтвом—а це завжди хибна позиція.
Те, що Господь сказав юдеям і нефійцям 2000 років тому, або те, що Він сказав святим останніх днів 50 чи 60 років тому, не має чинності в наш час, якщо тільки це не узгоджується з сучасним одкровенням, найостаннішими настановами Господа Його народові, переданими через обраних або призначених служителів чи служителя. І, найвірогідніше, що ті, хто нехтують цим фактом, потраплять у біду.