Целестіальні туфлі мого напарника

Майкл Рейд, шт. Аризона, США

Багато років тому, залишивши Центр підготовки місіонерів у Прово, я прибув до штату Флорида, відчуваючи себе підготовленим і сповненим радістю, щоб розпочати місіонерське служіння. Коли я зустрівся зі своїм новим напарником, ми мали багато спільних інтересів і наше напарництво здавалося досконало підібраним.

Однак після кількох тижнів я помітив деякі відмінності. Наприклад, я був готовий ходити від дверей до дверей кожного дня, але мій напарник не був у великому захопленні від цього заняття. Крім того, навіть незважаючи на те, що він був старшим напарником, він вирішив якомога менше цим займатися.

Я також помітив, що мій напарник, здавалося, багато говорив про себе. Його сімʼя була добре забезпеченою, і він мав багато різних можливостей, яких я, через скромніші обставини, не мав.

Це призвело до виникнення певних некомфортних почуттів всередині мене, майже до рівня обурення. Приховування почуття обурення по відношенню до мого напарника впливало на мене духовно, особливо під час того, як я намагався навчати євангелії. Я мав щось зробити. Спочатку я подумав про те, щоб поговорити зі своїм напарником і просто вилити йому всі свої розчарування. Але я вибрав інший підхід.

Кожного ранку я і мій напарник по черзі приймали душ і приводили себе в порядок. Поки він був у душі, я вирішив тихенько дістати з-під його ліжка туфлі і начистити їх. Швиденько почистивши і відполірувавши туфлі, я обережно поставив їх туди, де вони були. Я робив це кожного ранку протягом приблизно двох тижнів.

За цей час я помітив, що моє відчуття образи почало зникати. Коли я почав служити своєму напарнику, моє серце почало змінюватися. Я нічого не казав йому про свої маленькі вчинки служіння. Однак одного дня мій напарник зазначив, що він, певно, благословенний “целестіальними туфлями”, тому що вони, здавалося, ніколи не забруднювалися.

Завдяки цьому досвіду я засвоїв два важливі уроки. По-перше, я дізнався, що справжня проблема була всередині мене—незважаючи на те, що каталізатором моїх почуттів було те, що надходило ззовні. З моїм напарником усе було гаразд.

По-друге, я знав, що ми зазвичай служимо тим, кого любимо. Але я не усвідомлював, що той самий принцип працює у зворотному напрямі: ми починаємо любити тих, кому служимо.