Тримайтеся за жезл
Старійшина Уліссес Соарес
З президентства сімдесятників
З виступу “Becoming a Work of Art” (Стати витвором мистецтва), виголошеному на духовному вечорі в Університеті Бригама Янга 5 листопада 2013 р. Повний текст виступу англійською мовою можна знайти на сайті speeches.byu.edu.
Якщо ми виявляємо віру і старанно дотримуємося Господніх заповідей, нам буде легше вибирати правду.
Ілюстрації Кейті Пейн
Коли один мій знайомий хороший член Церкви навчався у коледжі, його запросили в одну із субот на вечірку, що відбувалася в домі одногрупника. Викладачі коледжу, в якому навчався мій друг, також були запрошені, особливо ті, які дружньо ставилися до студентів. Здавалося, що вечірка обіцяла бути цікавою і безпечною.
Однак коли мій друг приїхав, то швидко зрозумів, що атмосфера не була такою, на яку він розраховував. Студенти випивали, курили, вживали наркотики і робили жахливі речі в кожному кутку будинку. Мій друг занепокоївся і вирішив поїхати звідти, однак вечірка проходила далеко від його дому. Його підвезли друзі, тож сам він ніяк не міг піти з вечірки.
У ту мить він мовчки помолився Господу, просячи допомоги. Після певних розмірковувань він відчув, що йому слід вийти на вулицю. Він так і зробив, як підказували відчуття, і залишався біля будинку до кінця вечірки.
По дорозі додому його друзі розповідали про жахливі речі, що відбувалися під час вечірки. Моєму другові було незручно через усю ту ситуацію. Йому було нелегко все те зносити.
Однак наступного дня, коли він приймав причастя в церкві, то відчував спокій і мир, а також упевненість у тому, що він прийняв правильне рішення. Він усвідомив, що означає ухопитися за жезл із заліза і не відпускати його, навіть посеред темряви. Він чітко зрозумів те, чого Нефій навчав своїх братів, коли казав, що “той, хто прислухається до слова Бога, і буде міцно триматися за нього, той ніколи не загине; і ніякі спокуси і вогненні стріли супротивника не зможуть узяти верх над ним і засліпити, щоб привести їх до знищення” (1 Нефій 15:24).
Уявіть, що могло статися з тим юнаком через збентеження, якби він не був достатньо сильним, аби триматися за жезл із заліза. Внаслідок цього та інших рішень у своєму житті він одружився у храмі з дівчиною, створив праведну сім’ю і став успішною людиною. Зараз він вірно служить у Церкві і прагне бути хорошим прикладом для своїх дітей.
Тілесна людина
Нелегко протистояти щоденним спокусам. Усі ми знаходимося в середовищі, яке є ворожим для євангелії Ісуса Христа. Ми живемо у світі, в якому норми моралі постійно занижуються. Засоби масової інформації й сучасні технології закликають нас до участі в руйнівних, загрозливих для життя заходах, що суперечать нашим віруванням і цінностям євангелії Ісуса Христа. Тиск з боку друзів, які не розділяють наші цінності або які їх розділяють, однак є слабкими у своїй вірі, підштовхують до руйнівної поведінки. Крім усього цього, нам доводиться мати справу з тілесною людиною, яка живе в кожному з нас.
У Путівнику по Писаннях дано таке визначення тілесної людини: “Особа, яка за своїм вибором підпадає під вплив плотських пристрастей, прагнень, апетитів і відчуттів більше, ніж під вплив Святого Духа. Така особа може сприймати фізичне, але не духовне. … Кожна особа має народитися знову через Спокуту Ісуса Христа, щоб перестати бути тілесною людиною”1.
Президент Томас С. Монсон часто цитує простий вислів, який може допомагати нам не відволікатися на спокусу і продовжувати рух у правильному напрямку: “Ви не можете бути праві, якщо чините неправильно, і ви не можете бути неправі, якщо чините правильно”2.
Якщо ми виявляємо віру і старанно дотримуємося Господніх заповідей, нам буде легше вибирати правду.
Світло Христа
Пророк Мормон навчав свій народ:
“Ось чому я показую вам, як саме судити; бо все, що запрошує творити добро і переконує вірити в Христа, послано силою і даром Христа; ось чому ви можете знати досконалим знанням, що це є від Бога.
Але все, що переконує людей чинити зло, і не вірити в Христа, і заперечувати Його, і не служити Богові, ви можете знати досконалим знанням, що це від диявола; бо саме так діє диявол, бо він жодну людину не переконує творити добро, ні, жодну; і також його ангели; і також ті, хто підкорився йому” (Moроній 7:16–17).
Наш Небесний Батько дав нам Світло Христа, яке є “божественною енергією, силою або впливом, що йде від Бога через Христа і дає життя й світло всім і всьому”3. Воно допомагає людині вибирати між правильним і хибним. Цей дар, у поєднанні з напарництвом Святого Духа, допомагає нам визначити, чи наш вибір поміщає нас на територію Господа, чи на територію ворога. Якщо наша поведінка хороша, ми відчуваємо натхнення від Бога. Якщо наша поведінка погана, ми відчуваємо вплив ворога.
Мій товариш по коледжу користувався цими двома дарами. Світло Христа допомогло йому визначити, що є правильним, а Святий Дух скерував його рішення, яким шляхом іти. Ці два дари доступні тим, хто тримається за жезл із заліза.
Дар покаяння
Уявімо, що з якоїсь причини спокуса нас ввела в оману чи збентежила, і внаслідок цього ми згрішили. Що ми маємо робити? Якщо ми піддалися спокусі і згрішили, то нам необхідно примиритися з Богом. Кажучи мовою Писань, ми повинні покаятися.
Старійшина Ніл Л. Андерсен, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав:
“Коли ми грішимо, то відвертаємося від Бога. Коли ми каємося, то повертаємося до Бога.
Запрошення покаятися рідко коли лунає як караючий голос, це скоріше з любов’ю пропоноване запрошення розвернутися й знову стати на шлях, що приведе до Бога [див. Геламан 7:17]. Це запрошення нам від люблячого Батька і Його Єдинонародженого Сина ставати чимось кращим, ніж ми є, вийти на вищий шлях у своєму житті, змінитися і відчути щастя від виконання заповідей. Будучи послідовниками Христа, ми маємо благословення покаятися і радіти тому, що нас прощено. Це стає частиною нас, впливаючи на наші думки й почуття”4.
Покаяння—це чудовий дар, доступний усім, хто бажає повернутися до Бога і дозволити йому формувати їхнє життя.
Ми народилися із зернятком божественності в нашому дусі, тому що ми є Божими дітьми. Це зернятко має рости. Воно росте, якщо ми праведно виявляємо свободу волі, якщо ми приймаємо правильні рішення і застосовуємо Світло Христа і Святий Дух як скерування у прийнятті рішень упродовж життя. Цей процес вимагає часу, але ми можемо формувати свій дух і життя поступово кожного дня.
Віддаючи належне нашій відданості й наполегливості, Господь дасть нам те, що ми не можемо здобути самостійно. Він сформує нас, бо бачить наші зусилля подолати власні недосконалості й людські слабкості.
У цьому відношенні покаяння стає частиною нашого щоденного життя. Дуже важливо щотижня приймати причастя—смиренно, покірно приходити до Господа, визнаючи свою залежність від Нього, просячи простити й оновити нас та обіцяючи завжди пам’ятати Його.
Іноді, коли ми щоденно докладаємо зусилля ставати більше схожими на Христа, то бачимо, що неодноразово стикаємося з тими самими труднощами. Це так, ніби ми піднімаємося на гору, вкриту лісами. Часом ми не бачимо, як далеко просунулися, поки не дійдемо до вершини й не поглянемо вниз з високого гірського хребта. Не опускайте рук. Якщо ви прагнете покаяння і працюєте в цьому напрямку, то ви вже у процесі покаяння.
Старійшина Д. Тодд Крістофферсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Подолання поганих звичок чи схильностей, в більшості випадків,—це процес, який складається з одного зусилля сьогодні, одного завтра, і так багато днів, або навіть місяців і років, поки перемога не буде здобута”5.
Удосконалюючись, ми чіткіш бачимо життя і відчуваємо, що Святий Дух діє в нас сильніше. Тим, хто по-справжньому покаявся, але все ще не може відчути полегшення, слід продовжувати виконувати заповіді. Я обіцяю вам, що полегшення настане у призначений Господом час. Одужання вимагає часу.
Тож пам’ятаймо про вічну перспективу, долаючи тілесну людину, складаючи судження у Світлі Христа, шукаючи проводу у Святого Духа, каючись, коли припускаємося помилок, і дозволяючи Небесному Батькові надавати нашому життю такої форми, яку Він для нас запланував.