Наші домівки, наші сім’ї
Як говорити на важкі теми
Автор мешкає в Південно-Африканській Республіці.
Коли ваші діти постають перед труднощами, важливо говорити з ними таким чином, щоб ваші стосунки зміцнилися.
Ви, батьки, знаєте про важливість труднощів і випробувань для зростання ваших дітей, але все ж важко бачити, коли діти страждають. Однак ці страждання можуть бути нагодою для встановлення міцних стосунків з вашими дітьми, якщо ви створите в домі атмосферу любові. Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008) заохочував батьків створювати таку атмосферу: “Моє благання—і я хотів би бути більш красномовним, кажучи про це,—є благанням про спасіння дітей. Надто багато з них відчувають біль і страх, самотність і розпач. Дітям потрібне сонячне світло. Дітям потрібне щастя. Їм потрібні любов і турбота”1.
Є багато важких питань, перед якими можуть поставати ваші діти, наприклад: грубе поводження, непристойна мова, нечесність у школі, потяг до осіб своєї статі, неправильне харчування, депресія і думки про самогубство. Батьки, які є членами Церкви, знають, що вони “мають священний обов’язок виховувати своїх дітей в любові і праведності”2, але як ви з цим справляєтеся, коли вашим дітям важко вирішувати складні питання—чи то у своєму житті чи в житті їхніх друзів? Ось кілька настанов:
Ставте запитання, які запрошують до розмови. Ви можете ставити такі запитання: “Схоже, що тебе щось турбує. Хочеш про це поговорити?” Таке запитання не лише свідчить про те, що ви помітили, що вашу дитину щось непокоїть, але і відкриваєте двері вашій дитині, запрошуючи розповісти так багато (або мало), скільки їй захочеться.
Після того як дитина поділиться своїми думками стосовно певного питання, ваша реакція може бути такою: “Дякую за те, що розповідаєш мені про це, і дякую, що довіряєш мені цю інформацію. Я можу лише уявляти, що ти відчуваєш. Як я можу допомогти?”
Такі сповнені любові відповіді, як правило, відкривають двері для подальшого діалогу. Важливо, щоб діти знали про вашу щирість. Обійми або сповнений любові погляд також допомагають виявити щиру, сердечну турботу.
Слухайте, щоб зрозуміти. Старійшина Рассел М. Нельсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Час слухати настає тоді, коли хтось хоче бути почутим. Діти від природи прагнуть розповідати про те, що переживають. … Якщо вони хочуть розповісти про свої страждання, чи можемо ми уважно слухати про жахливий випадок, не виявляючи того, наскільки ми вражені почутим? Чи можемо ми слухати, не перебиваючи і не висловлюючи різких зауважень, які з шумом закриють двері для діалогу? Діти мають чітко розуміти і відчувати заспокійливе запевнення, що ми в них віримо і розуміємо їхні почуття. Дорослі не мають вдавати, що нічого не відбулося лише тому, що їм хотілося б, аби було по-іншому”3.
Виявляйте повагу. В Писаннях дається чудова настанова щодо того, як створювати атмосферу любові і поваги. Зверніть увагу на ключові слова в Ученні і Завітах 121:41–42: переконання (без застосування сили), довготерпіння (без негайного вимушеного погодження чи нетерпіння), м’якість (без галасу, агресивного, нав’язливого спілкування), лагідність (без гордовитості чи зверхнього ставлення), доброта (без жорстоких маніпуляцій) і любов нелицемірна (щирий, відвертий вияв любові). Коли наша розмова стає задушевною, “ми ставимося до інших з більшим терпінням, добротою, лагідним схваленням і бажанням зіграти позитивну роль у їхньому житті”4.
Уникайте критицизму. Батьки-святі останніх днів намагаються наслідувати у своєму житті приклад Спасителя. Його стосунки з людьми були сповнені любові, співчуття і щирої турботи. Навіть коли люди вчиняли тяжкі гріхи, Він закликав до покаяння, але не засуджував їх (див. Іван 8:3–11). Не критикуйте своїх дітей, бо це може призвести до того, що у них буде занижена самооцінка і брак упевненості; натомість знаходьте хороше в кожній дитині і звертайте на це увагу.
Контролюйте свій гнів. “Ліпший від силача, хто не скорий до гніву” (Приповісті 16:32), і “дух суперечок … від диявола, який є батьком суперечок, і він підбурює серця людей сперечатися із злістю” (3 Нефій 11:29). Гнів відганяє Дух і може зруйнувати стосунки між батьками і дітьми, якщо ці стосунки не дуже міцні. На генеральній конференції Президент Хінклі сказав: “Я прошу вас: тримайте себе в руках, посміхайтеся. Це допоможе перемагати гнів. Нехай ваші слова будуть сповнені любові й миру, вдячності й поваги. Якщо ви будете так робити, у вашому житті не буде жалкувань. Ви збережете шлюб і сімейні стосунки. Ви будете набагато щасливіші”5.
Зміцнюйте стосунки. Усі ці пропозиції можуть допомогти, але якщо ви не зможете їх згадати під час важкої розмови з дитиною, просто запитайте себе: “Як я можу скористатися цією ситуацією з моєю дитиною як нагодою зміцнити наші стосунки?” Потім дослухайтеся до отриманого натхнення і дійте відповідно.
Не здавайтеся. Виховання дітей може бути нелегкою справою, однак ви можете досягнути успіху, якщо не будете здаватися. Президент Говард В. Хантер (1907–1995) звернувся з такими словами підбадьорення: “Успішні батьки це такі, які люблять, які жертвують і які піклуються, навчають та служать, задовольняючи потреби дитини. Якщо ви робили все це, а ваша дитина все ще неслухняна, недисциплінована або піддається мирському впливу, це не означає, що ви неуспішні батьки”6.