Чим я можу допомогти?

Лоралі Левітт, шт. Вашингтон, США

Я сиділа у вітальні й плакала. Лише кілька днів тому стався викидень, і я постійно думала про втрату дитини. Так багато всього нагадувало мені про трагедію, особливо шафа, наповнена одягом для вагітних.

Кожного разу, коли я заходила у свою кімнату, здавалося, що одяг дивиться на мене з вішалок. Більшість одягу була абсолютно нова, я його ще не одягала, і це нагадувало мені про те, що я більше не вагітна. Я все ще була надто слабка, і не могла стояти більше кількох секунд, тому не склала його.

Раптом хтось постукав до мене у двері. Коли я відкрила, то побачила на порозі мою візитну вчительку. Це була та сама візитна вчителька, яка наглядала за моїми дітьми, коли лікар підтвердив моєму чоловіку й мені, що у мене викидень.

“Чи можу я щось для вас зробити?”—запитала вона.

“Так,—відповіла я.— Ви можете допомогти мені скласти одяг для вагітних”.

Я провела її до спальні, все повиймала з шухлядок і познімала з вішалок. Я лежала в ліжку, поки вона складала мій одяг і акуратно перекладала його в коробки. Коли перемотані скотчем коробки вона знесла вниз, аби я їх не бачила, я відчула, що мені стало легше.

Потім вона пішла на кухню, завантажила посудомийку, повитирала стільниці та все поприбирала, бо я ще не могла виконувати цю роботу. Коли вона пішла, мій дім був чистий, мій одяг не висів перед очима, а на серці вже не було так важко.

Апостол Іван навчав: “Страху немає в любові, але досконала любов проганяє страх геть” (1 Івана 4:18). Коли ми простягаємо руку допомоги, щоб поділитися Спасителевою любов’ю, ми зміцнені Його відвагою. Оскільки моя візитна вчителька була сповнена Христовою любов’ю, вона відразу ж прийшла, коли Дух спонукав її це зробити.

Ми отримали багато виявів любові у той жахливий час: квіти, листівки, тістечка і допомогу в догляді за дітьми—за все це ми вдячні. Але вияв любові, який допоміг мені найбільше—це коли моя візитна вчителька, не знаючи, як сильно я потребую її допомоги, постукала у двері і запитала: “Чим я можу допомогти?”