Я знаю, що мій Викупитель живий
Автор живе на Філіппінах.
Після того як наші батьки нас покинули, ми зрозуміли, що Ісус Христос ніколи нас не залишає.
Ілюстрація Брайяна Колла; фрагмент з картини Христос і багатий юнак, художник Генріх Гофман.
Коли мені було 14 років, батько залишив сім’ю, а мати була змушена втекти з країни. Я залишився зі своїми трьома молодшими братами і сестрою: 9-річним Єфремом, 6-річним Джонатаном і 3-річною Грейс (імена змінено). Ми були зовсім не готові до такої раптової зміни. Спочатку ми були самі.
Невдовзі родичі запропонували взяти нас до своїх сімей, але якби ми погодилися, нам довелося б розлучитися. Це було важке рішення. Як ми могли відмовитися від такої їхньої допомоги, сповненої добрих намірів? Але в той же час, як ми могли забути про роки, коли разом гралися, сміялися і дбали одне про одного, спостерігаючи, як кожен з нас зростає?
Спочатку ми з братами відмовилися від їхньої допомоги, думаючи, що я зможу працювати, аби утримувати всіх нас, і таким чином ми залишатимемося разом. Але ми знали, що не зможемо піклуватися і дбати про наймолодшу сестру, тож зі сльозами на очах ми її віддали.
Наступні кілька місяців я працював муляром на будівництві, щоб купувати їжу для себе і братів. Моїх заробітків було недостатньо, щоб сплачувати рахунки за електроенергію і воду, тож ми обходилися без них.
Попри труднощі та плітки інших людей, які нас постійно супроводжували, наша віра не похитнулася. Кожного вечора я збирав Єфрема та Джонатана навколо лампи, і ми читали Книгу Мормона. Я підрізав ґніт, щоб було менше диму, але нам все ж доводилося мити носи, бо вони були чорними, коли ми закінчували читання. Та це було варто того.
Читання Книги Мормона наближало нас до Христа. Після читання ми ставали на коліна разом і по черзі молилися. Ми просили про вирішення наших проблем, які, як здавалося, були нерозвʼязними. Ми закінчували читати книгу, і наша віра в Ісуса Христа ставала сильнішою.
Одного дня я прийшов додому з роботи стомлений і знесилено впав на нижню полицю двоярусного ліжка. Я поглянув вгору й побачив плакат, прикріплений під ліжком, що наді мною. Там було написано: “Я знаю, що мій Викупитель живий!” Мій брат Джонатан помістив його там. Діти є настільки близькими до небес, що навіть дитина Початкового товариства може бути знаряддям, за допомогою якого Бог втішає занепокоєне серце і розум!
Це свідчення підтримало мене, коли я зрозумів, що більше неспроможний забезпечувати наші потреби і нам треба залишати наш дім. Джонатана взяли родичі по материнській лінії, але ми з Єфремом вирішили залишатися з дідусем і бабусею, тому що вони були членами Церкви. В їхньому домі ми вставали рано, щоб виконувати хатню роботу до школи, потім піклувалися про свого дідуся пізно ввечері. Це було надзвичайно важко. Однак Господь наглядав за нами, і ми трималися Церкви.
Кожного разу, коли мені хотілося вже здатися, мені згадувалися особливі моменти, коли ми з братами читали Книгу Мормона при світлі лампи. Я знаю, що Христос був там, поруч з нами, у ті важкі часи. Відтоді як наша сім’я розділилася, Він нас не залишав. “Я знаю, що мій Викупитель живий!”
Тепер, коли минули роки, в моєму серці й розумі досі зберігаються ті слова над ліжком. Те послання допомогло моєму братові Єфрему й мені під час років служіння на місії повного дня і в наших намаганнях жити в целестіальних шлюбах.
Я втратив би багато чого у своєму житті, якби вирішив сумніватися, а не довіряти Христу. Яким би важким не було життя, воно ніколи не було надто важким для Спасителя, Який страждав у Гефсиманії. Він може підтримати життя людини одним реченням. Він знає все від початку до кінця. Його втішення є могутнішим за будь-які занепокоєння, що трапляються в цьому житті. Завдяки Його Спокуті немає нескінченних проблем—є лише постійні надія, благодать, мир і любов. Повірте мені, бо я це знаю! Я знаю, що мій Викупитель живий!