Старійшина Пітер Ф. Меурс

Генеральний авторитет сімдесятник

У юності Пітер Меурс та його сімʼя жили по сусідству з чоловіком, у якого була майстерня, де “лагодилося будь-що” з фермерської техніки. Пітер разом зі своїм найкращим другом проводили багато часу в цій майстерні, нашвидкуруч ремонтуючи фермерську техніку і збираючи міні мотоцикли і картинги. Пізніше Пітер вчився на машинобудівному факультеті в Університеті Монаша у Мельбурні, Австралія.

У 18 років, продовжуючи своє навчання, він повідомив університет, що йому потрібно на два роки перервати навчання, щоб служити на місії для Церкви. Йому сказали, що навчання можна відкласти тільки на один рік; якщо відкласти його на довше, то його відрахують з цієї програми. Він вирішив не служити.

Однак невдовзі потому він почув заклик Президента Спенсера В. Кімбола (1895–1985) на генеральній конференції, що кожний гідний молодий чоловік повинен служити на місії (див. “Planning for a Full and Abundant Life”, Ensign, May 1974, 87).

“Було так, наче він говорив це мені. Це просто пронизало мене”,—згадує старійшина Меурс. Зрештою він вирішив служити. За тиждень до свого відʼїзду він отримав листа з університету, в якому був дозвіл перервати навчання на два роки.

Пітер повернувся до навчання після своєї місії, але місіонерське служіння, як він каже, було “найкращою освітою, яку я одержував”. Євангелія навчила його, що “допомагати людям бути успішними є найважливішим принципом провідництва”.

Після отримання ступеню бакалавра в галузі машинобудування старійшина Меурс працював інженером проекту для Esso Australia і був партнером-засновником компанії WorleyParsons Limited. Недавно він працював начальником відділу розвитку для Fortescue Metals Group.

Після місії він одружився з жінкою, яку називає своїм найкращим другом, Максін Евелін Тетчер; це сталося 2 січня 1979 р. у Гамільтонському Новозеландському храмі. У них четверо дітей і девʼять онуків.

Старійшина Меурс, який народився 21 грудня 1956 р. у Варрнамбул, шт. Вікторія, Австралія, в сімʼї Фредеріка і Лоіс Джоунс Меурс, служив у багатьох покликаннях, у т.ч. президентом кворуму старійшин, органістом приходу, президентом Товариства молодих чоловіків приходу і колу, директором зі звʼязків з громадськістю, президентом філії і округу, єпископом, президентом колу і територіальним сімдесятником.