Відповіді від церковних провідників
Як виявляти вдячність
З виступу на квітневій генеральній конференції 1992 року.
Я найбільше вдячний за спокутну жертву нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа. Спокута—це основа, на якій базуються всі євангельські принципи. …
Бути вдячними—означає цінувати, висловлювати подяку, а це приводить до смирення, бо ми визнаємо, що чиясь доброта, служіння або турбота підносять і зміцнюють нас.
Виявляти невдячність—це не знати або не визнавати того, що хтось підтримував чи допомагав нам або, що гірше, знати про те, що нам допомагали, і не подякувати приватно або публічно.
Якось непомітно вияв і відчуття вдячності має чудову здатність очищувати або зцілювати. Вдячність приносить тепло як тому, хто виявляє, так і тому, хто отримує.
Вдячність, висловлена нашому Небесному Батькові у молитві за те, що ми маємо, приносить заспокоєння і мир—мир, який дає нам можливість не виснажувати себе думками через те, чого ми не маємо. Вдячність приносить спокій, що допомагає нам подолати біль випробувань і невдач. Вдячність у повсякденному житті означає, що ми цінуємо те, що маємо зараз, не порівнюючи його з тим, що ми мали в минулому або бажаємо мати в майбутньому. Визнання даних нам дарів і талантів та вдячність за них дозволяє усвідомлювати, що ми не можемо обійтися без допомоги та підтримки дарів і талантів інших людей.
Вдячність—це божественний принцип.
“Дякуй Господу Богу твоєму в усьому” (УЗ 59:7).
Цей вірш з Писань означає, що ми висловлюємо вдячність за все, що відбувається—не лише за хороше в житті, але також за протилежності й випробування життя, які поглиблюють наш досвід і віру. Ми вручаємо своє життя у Його руки, розуміючи, що все, що відбувається, буде для нашого досвіду.
Коли ми кажемо в молитві: “Нехай Твоя станеться воля”, ми дійсно виявляємо віру та вдячність і визнаємо, що приймемо все, що станеться у нашому житті.
Тож відчуваймо щиру вдячність за Божу доброту, за всі благословення, дані нам, і висловлюймо ці почуття вдячності в молитві нашому Небесному Батькові.