Підготовка до повернення Господа
Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів унікально уповноважена, і їй доручено виконати необхідну підготовку до Другого пришестя Господа.
Через два тижні ми будемо святкувати Великдень. Воскресіння підтверджує божественність Ісуса Христа і реальність Бога Батька. Наші думки звертаються до Спасителя, і ми розмірковуємо про “Його незрівнянн[е] життя і безмежну доброчесність Його великої спокутної жертви”1. Я сподіваюся, що ми також розмірковуємо про Його майбутнє повернення, коли “Він правитиме як Цар над царями і … як Господь над панами”2.
Дуже давно в Буенос-Айресі, Аргентина, я взяв участь у конференції з багатьма провідниками різного виду релігійних конфесій. Їхня любов до їхніх ближніх була очевидною. Їхнім наміром було позбавити людей страждань і допомогти їм піднятися з пригнобленості та бідності. Я роздумував про численні гуманітарні проекти цієї Церкви, включаючи ті, які проводилися у співпраці з багатьма з релігійних груп, представлених на тій конференції. Я відчував щиру вдячність за щедрість членів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, завдяки яким можливе таке служіння, подібне до Христового.
У той момент Святий Дух підтвердив для мене дві речі. Перша---робота із задоволення фізичних потреб є важливою і повинна продовжуватися. Друга була неочікуваною, все ж сильною і чіткою. А саме---окрім самовідданого служіння, надзвичайно важливо підготувати світ до Другого пришестя Господа Ісуса Христа.
Коли Він прийде, пригнобленість і несправедливість не просто зникнуть, вони перестануть існувати:
“І вовк буде мешкати з ягням, і леопард лежатиме з козеням, і теля, і молодий лев, і відгодована тварина їстимуть разом; і мале дитя водитиме їх. …
Вони не вчинять лихого і не руйнуватимуть на всій Моїй святій горі; бо земля сповниться знанням Господа, як води покривають море”3.
Бідність і страждаться не просто зменшаться, вони зникнуть:
“Вони голоду й спраги терпіти не будуть уже, і не буде палити їх сонце, ані спека яка.
Бо Агнець, що серед престолу, “буде їх пасти, і водитиме їх до джерел вод життя. І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре!”4
Навіть біль і смуток смерті перестануть існувати:
“У той день маля не помре, доки не зістаріється; і його життя буде як вік дерева;
А коли помре, то не засне, так би мовити, у землі, а переміниться раптово, як оком змигнути, і його буде піднято, і його покій буде славетним”5.
Тому так, давайте робити все можливе, щоб позбавитися страждань і смутку зараз і давайте присвятимо себе більш старанно до підготовки, необхідної для того дня, коли біль і зло скінчаться, коли “Христос буде особисто царювати на Землі, і … Землю буде відновлено, і вона одержить свою райську славу”6. Це буде день викуплення і суду. Колишній англіканський єпископ з Дюрему, доктор Н. Т. Райт, вдало описав важливість Христової Спокути, воскресіння і суду у подоланні несправедливості і виправленні усього.
Він сказав: “Бог визначив день, коли праведно судитиме світ через Чоловіка, Якого Він призначив---і в цьому Він дав запевнення усім, піднявши цього Чоловіка з мертвих. Факти про Ісуса з Назарету, а особливо про його воскресіння з мертвих, є фундаментом запевнення того, що світ не є випадковим. Це, зрештою, не хаос; коли ми робимо щось правильне, ми не марнуємо час, намагаючись підтримати будівлю, яка врешті-решт упаде, або ж полагодити машину, якій дорога на звалище. Коли Бог підняв Ісуса з мертвих, то було мікрокосмічною подією, в якій фінальний макрокосмічний акт суду був, можна сказати, [насінням] … фінальної надії. Бог наймогутнішим способом проголосив, що Ісус з Назарету, дійсно був Месією. … Найбільшою іронією історії є те, що сам [Ісус] пройшов через жорстокий і несправедливий суд, прийшовши до того місця, яке символізувало і об’єднало усю жорстокість і несправедливість історії, аби нести той хаос, ту темряву, ту жорстокість, ту несправедливість на собі і знищити її силу”7.
Коли я був на тій конференції в Буенос-Айресі, про яку я згадував раніше, Дух чітко дав мені зрозуміти, що Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів унікально уповноважена, і їй доручено виконати необхідну підготовку до Другого пришестя Господа; вона дійсно була відновлена саме для цієї мети. Чи можете ви ще десь знайти людей, які приймають еру сьогодення, як пророковане “урядження виповнення часів”, коли наміром Бога є “усе об’єднати в Христі”8? Якщо тут ви не знайдете громади, яка віддано виконує те, що треба виконати як для живих, так і для мертвих, аби підготуватися до того дня, якщо тут ви не знайдете організації, яка жертвує велику кількість часу і коштів на збирання і підготовку завітного народу, щоб прийняти Господа, то ви ніде її не знайдете.
Звертаючись до Церкви у 1831 році, Господь проголосив:
“Ключі царства Бога ввірено людині на землі, і звідти покотиться євангелія аж до кінців землі. …
Прикликайте Господа, щоб Його царство могло йти по землі, щоб жителі її могли сприймати його і бути готовими до днів прийдешніх, у які Син Людини зійде в небесах, одягнений у яскравість Своєї слави, щоб зустріти царство Бога, яке встановлено на землі”9.
Що ми можемо робити, аби зараз готуватися до того дня? Ми можемо підготувати себе як народ, ми можемо збирати Господній завітний народ і ми можемо допомогти викупити обіцяння спасіння, “дані батькам”, нашим предкам10. Все це має відбутися в деякій мірі до того, як Господь прийде знову.
Першим і важливим для повернення Господа є присутність на землі людей, готових прийняти Його під час Його пришестя. Він проголосив, що тих, хто залишаться на землі в той день, “від найменших до найвеличніших … буде сповнено знанням про Господа, і вони … побачать око-в-око, і здійматимуть свій голос, і в єдиний голос вони заспівають цю нову пісню, кажучи: Господь знову привів Сіон. … Господь зібрав усе в одному. Господь звів Сіон згори. Господь звів Сіон знизу”11.
У стародавні часи Бог забрав праведне місто Сіон до Себе12. А в останні дні новий Сіон прийме Господа під час Його повернення13. Сіон---це чисті серцем, народ одного серця і одного розуму, які перебувають в праведності і серед яких немає бідних14. Пророк Джозеф Сміт заявив: “Ми повинні ставитися до розбудови Сіона як до найважливішої мети”15. Ми зводимо Сіон у наших домівках, приходах, філіях і колах через єдність, набожність і милосердя16.
Ми маємо усвідомлювати, що розбудова Сіону відбувається у неспокійні часи---“день гніву, день спалення, день спустошення, плачу, туги й голосіння; і як вихор це пройде по всьому лицю землі, каже Господь”17. Таким чином, збирання у коли стає “для захисту і для притулку від бурі і від гніву, коли його буде пролито незмішаним на всю землю”18.
Так само, як і раніше, ми “збира[ємо]ся разом часто, щоб поститися, і молитися, і розмовляти один з одним про благополуччя [наших] душ. І … щоб причащатися хлібом і [водою] у памʼять Господа Ісуса”19. Ось як це пояснив Президент Рассел М. Нельсон на генеральній конференції минулого жовтня: “Довготривала мета Церкви---це допомогти всім її членам зміцнити свою віру в нашого Господа Ісуса Христа і Його Спокуту, допомогти їм укласти власні завіти з Богом і дотримуватися їх, а також зміцнити і запечатати свої сім’ї”20. І тому Він наголошує на важливості храмових завітів, святості Суботнього дня і щоденного бенкетування євангелією, що зосереджене вдома і підтримується об’єднаним навчальним планом в Церкві. Ми хочемо знати про Господа, і ми хочемо пізнати Господа21.
Основним зусиллям у розбудові Сіону є збирання Господнього довгий час розсіяного завітного народу22. “Ми віримо в дійсне збирання Ізраїля і відновлення Десяти колін”23. Усі, хто покається, повірить у Христа і охриститься є Його завітним народом24. Сам Господь пророкував, що перед Його поверненням євангелія буде проповідувана усьому світу25, “щоб зцілити [Його] людей, які з дому Ізраїля”26 “і тоді прийде кінець”27. Пророцтво Єремії виконується:
“Тому наступають ось дні,---говорить Господь,---і не будуть уже говорити: “Як живий Господь, що вивів синів Ізраїлевих із краю єгипетського”,
а тільки: “Як живий Господь, що вивів синів Ізраїлевих із північного краю, і зо всіх тих країв, куди був розігнав їх”… Та Я їх верну на їхню землю, яку Я був дав батькам їхнім”28.
Президент Нельсон постійно наголошував на тому, що “збирання [Ізраїля] є найважливішим з того, що відбувається на землі сьогодні. Ніщо інше не зрівняється з ним за розмахом, ніщо інше не зрівняється з ним за важливістю, ніщо інше не зрівняється з ним за величчю. І якщо ви вирішите, … то можете відіграти в ньому важливу роль”29. Святі останніх днів зажди були місіонерами. Сотні тисяч відповіли на заклик служити на місії з початку відновлення; зараз служать десятки тисяч. І, як щойно нас навчав старійшина Квентін Л. Кук, всі ми можемо брати участь простим і природним способом, з любов’ю, запрошувати інших приєднатися до Церкви, відвідати нас вдома, стати частиною нашого кола. Видання Книги Мормона було сигналом того, що збирання почалося30. Сама Книга Мормона є знаряддям збирання і навернення.
Також важливим для Другого пришестя є значні викупні зусилля, які докладаються для наших предків. Господь пообіцяв послати пророка Іллю перед Другим пришестям, великим і страшним днем Господнім31, щоб “відкри[ти] … Священство” і “посадит[и] у серця дітей обіцяння, дані батькам”32. Ілля прийшов, як і було обіцяно. Це сталося 3 квітня 1836 р. у Кертлендському храмі. У тому місці в той момент він дарував обіцяне священство, ключі викуплення мертвих і об’єднання чоловіків, дружин і сімей у всіх поколіннях часу і на всю вічність33. Без цього мета сотворіння була б не виконаною, а це означає, що землю буде проклято або “повністю спустошено”34.
На духовному вечорі для молоді, який передував освяченню Римського Італійського храму, сотні молодих чоловіків і жінок, що знаходилися там, показали Президенту Нельсону приготовані ними картки з іменами їхніх предків. Вони були готові увійти до храму, щоб виконувати вікарні хрищення за тих предків, щойно храм відкриється. Це був надзвичайно приємний момент, але лише один приклад прискорення зусиль, спрямованих на встановлення Сіону для попередніх поколінь.
Коли ми намагаємося бути старанними у розбудові Сіону, включаючи нашу частину роботи зі збирання Господніх обраних людей і викуплення мертвих, нам слід на мить зупинитися і пригадати, що це Господня робота, і Він її виконує. Він---Пан виноградника, а ми---Його слуги. Він наказує нам трудитися у винограднику з усією силою цей “останній раз”, і Він трудиться з нами35. Можливо, правильніше буде сказати, що Він дозволяє нам трудитися з Ним. Павло сказав: “Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив”36. Саме Він прискорює Свою роботу в цей час37. Використовуючи наші далекі від досконалості зусилля---наші “мал[і] засоб[и]”---Господь вершить великі справи38.
Цей великий і останній розподіл поступово досягає свого апогею---Сіон на землі поєднається з Сіоном нагорі під час славетного повернення Спасителя. Церкві Ісуса Христа доручено підготувати---тому вона й готує---світ до того дня. І тому цього Великодня давайте дійсно святкувати воскресіння Ісуса Христа і усе, що воно провіщає: Його повернення, аби правити протягом тисячі років миру, праведного суду і досконалої справедливості для всіх, безсмертя усіх, хто будь-коли жив на цій землі, і обіцяння вічного життя. Христове воскресіння є фінальним запевненням того, що все буде зроблено правильно. Давайте ж розбудовувати Сіон, щоб прискорити той день. В ім’я Ісуса Христа, амінь.