Прийдіть до Христа—живіть, як святі останніх днів
Ми можемо робити складні речі і допомагати іншим робити те саме, оскільки ми знаємо, кому ми можемо довіряти.
Дякую, старійшино Соарес, за ваше переконливе і пророче свідчення про Книгу Мормона. Недавно у мене була унікальна можливість потримати в руках одну сторінку оригіналу манускрипту Книги Мормона. Саме на тій сторінці, вперше у цьому розподілі, були написані наступні потужні слова Нефія: “І сталося, що я, Нефій, сказав моєму батькові: “Я піду і зроблю те, що Господь наказав, бо я знаю, що Господь не дає заповідей дітям людським без того, щоб не приготувати шлях для них, аби вони могли виконати те, що Він наказав їм”1.
Коли я тримав ту сторінку, я відчув глибоку вдячність за зусилля, докладені 23-літнім Джозефом Смітом, який переклав Книгу Мормона “даром і силою Бога”2. Я також відчув вдячність за слова юного Нефія, якого попросили виконати дуже складне завдання—добути у Лавана пластини з латуні.
Нефій знав, що якщо він продовжить зосереджуватися на Господові, він успішно виконає те, що наказав йому Господь. Він зосереджувався на Спасителі усе своє життя, хоча і мав спокуси, фізичні випробування і навіть пережив зраду декого з найближчих членів своєї сім’ї.
Нефій знав, Кому він міг довіритися3. Невдовзі після того, як він вигукнув: “О нещасна я людина! Так, моє серце засмучене через мою плоть”4, Нефій сказав: “Мій Бог був моєю підтримкою; Він вів мене крізь мої бідування в пустині; і Він врятував мене на водах великої глибини”5.
Як послідовники Христа ми не звільнені від труднощів і випробувань у нашому житті. Від нас часто вимагається робити щось настільки складне, що здійснити це самим було б занадто важко або навіть неможливо. Коли ми приймемо запрошення Спасителя “прийдіть до Мене”6, Він надасть нам необхідні підтримку, втішення і спокій так само, як Він робив це для Нефія і Джозефа. Навіть у наших найважчих випробуваннях ми можемо відчувати теплі обійми Його любові, якщо довіряємо Йому і приймаємо Його волю. Ми можемо відчувати радість, призначену для Його вірних учнів, бо “Христос—це радість”7.
У 2014 році, коли я служив на місії повного дня, у нашій сім’ї відбулися несподівані події. Коли наш наймолодший син з’їжджав із крутого схилу на довгому скейтборді, він упав і отримав травму мозку, яка загрожувала його життю. Оскільки його стан погіршувався, медики швидко доставили його для невідкладної операції.
Наша сім’я стала на коліна у порожній кімнаті в лікарні і вилила в молитві наші серця Богу. У той момент невизначеності і болю нас наповнила любов Небесного Батька і Його спокій.
Ми не знали, на що чекати в майбутньому і чи побачимо знову нашого сина живим. Ми чітко розуміли, що його життя було в руках у Бога, і чим би все не скінчилося, з вічної точки зору це спрацює нам і йому на благо. Завдяки дару Духа ми були повністю готові прийняти будь-який розвиток подій.
Це було нелегко! Цей нещасний випадок привів до того, що йому довелося два місяці перебувати в лікарні у той час, як ми головували над 400-ми місіонерами повного дня. Наш син великою мірою втратив пам’ять. Його одужання вимагало довгих і складних сеансів фізіотерапії, мовної терапії і трудотерапії. Труднощі залишаються, але з часом ми стали свідками дива.
Ми добре розуміємо, що не кожне випробування, через яке ми проходимо, матиме бажаний для нас результат. Але якщо ми залишаємося зосередженими на Христі, то відчуємо спокій і побачимо дива Бога, якими б вони не були, в Його час і в Його спосіб.
Будуть часи, коли ми не побачимо, яким чином у певній ситуації може бути щасливий кінець і, можливо, навіть скажемо, як Нефій: “Моє серце засмучене через мою плоть”8. Можуть настати часи, коли нашою єдиною надією буде Ісус Христос. Яке це благословення—мати ту надію і довіряти Йому. Христос це Той, Хто завжди виконує Свої обіцяння. Його спокій певно матимуть всі, хто прийде до Нього9.
Наші провідники мають глибоке бажання, щоб усі відчували мир і втіху через довіру до нашого Спасителя Ісуса Христа і надію на Нього.
Наш сучасний пророк, Президент Рассел М. Нельсон передав бачення Господа для світу і для членів Церкви Христа: “Наше послання світові просте й щире: ми запрошуємо всіх Божих дітей, які по обидва боки завіси, прийти до їхнього Спасителя, отримати благословення святого храму, мати нескінченну радість і підготуватися до вічного життя”10.
Це запрошення “прийти до Христа” має конкретне застосування для святих останніх днів11. Як члени Церкви Спасителя, ми уклали з Ним завіти і стали Його духовно народженими синами і дочками12. Нам також була дана можливість працювати з Господом, запрошуючи людей прийти до Нього.
Коли ми трудимося з Христом, наші найбільш зосереджені зусилля мають бути в наших власних домівках. Будуть часи, коли члени сім’ї та найближчі друзі матимуть випробування. Вплив світу і, мабуть, навіть їхні власні бажання можуть змусити їх сумніватися в істині. Нам треба робити все можливе, щоб допомогти їм відчути як любов Христа, так і нашу любов. Мені згадується вірш з Писань, який ліг в основу нашого улюбленого гімну “Так всіх любіть ви”, в якому нас навчають: “Люди пізнають—ми учні Христові, бо несемо світло любові”13.
Коли ми любимо тих, хто сумнівається в істині, ворог усієї радості може намагатися викликати у нас відчуття, що ми зраджуємо тих, кого любимо, якщо ми самі продовжуємо жити за повнотою євангелії і навчати її істинам.
Наша здатність допомогти іншим прийти або повернутися до Христа великою мірою буде визначатися нашим прикладом виконання нашого власного зобов’язання залишатися на шляху завітів.
Якщо наше щире бажання—це врятувати близьких нам людей, нам слід самим міцно триматися біля Христа, прийнявши Його Церкву і повноту Його євангелії.
Якщо знову згадати Нефія, то ми знаємо, що він довіряв Господу завдяки впливу його батьків, які довіряли Господу, а також подавали приклад у дотриманні завітів. Це чудово проілюстровано у видінні Легія про дерево життя. Скуштувавши солодкий плід дерева, який сповнив його радістю, Легій “подивився навколо себе, щоб, можливо, знайти свою сім’ю”14. Він побачив Сарію, Сама та Нефія, які стояли “немовби не знали, куди їм іти”15. Потім Легій сказав: “я поманив їх; і я також сказав їм гучним голосом, щоб вони підійшли до мене і скуштували цей плід”16. Будь ласка, зверніть увагу на те, що Легій не відходив від дерева життя. Він духовно залишався з Господом і запросив свою сім’ю прийти туди, де він був, щоб вони скуштували плід.
Супротивник хотів би спокусити деяких людей відкинути радість євангелії, змусивши їх вважати, що вчення Христа і Його Церква не пов’язані між собою. Він би хотів, щоб ми вірили, що можемо самі неухильно просуватися шляхом завітів завдяки нашій власній духовності і без Його Церкви.
У ці останні дні Церкву Христа було відновлено для того, щоб допомогти завітним дітям Христа залишатися на Його шляху завітів.
В Ученні і Завітах ми читаємо: “Ось, це Моє вчення—той, хто кається й приходить до Мене,—ось хто є Моя Церква”17.
Завдяки Церкві Христа ми зміцнюємося через досвід, отриманий нами у спільноті святих. Ми чуємо Його голос через Його пророків, провидців і одкровителів. Що найважливіше, через Його Церкву нам надаються всі ключові благословення Спокути Христа, які можна отримати лише виконавши священні обряди.
Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів—це Церква Христа на землі, відновлена в ці останні дні на благо усіх дітей Бога.
Я свідчу, що коли ми прийдемо до Христа і будемо жити як святі останніх днів, ми будемо з надлишком благословенні Його любов’ю, Його радістю і Його миром. Як Нефій, ми можемо робити складні речі і допомагати іншим робити те саме, оскільки ми знаємо, кому ми можемо довіряти18. Христос є нашим світлом, нашим життям і нашим спасінням19. В ім’я Ісуса Христа, амінь.