Дорослій молоді
Ставати кращими управителями землі, яку Бог створив для нас
Старійшина Маркус Б. Неш
Сімдесятник
З виступу, виголошеного 12 квітня 2013 року на щорічному симпозіумі в Центрі Штегнера в Університеті Юти в Солт-Лейк-Сіті.
Чим краще ми дбаємо про цей світ і все, що в ньому є, тим краще він буде живити, надихати, зміцнювати, підбадьорювати і звеселяти наше серце й дух.
Я люблю проводити дозвілля на природі: ходити в походи, кататися на лижах, плавати по морю на каяках, їздити на велосипеді чи навіть брати участь у поїздках на сафарі. В дитинстві я любив ходити в ліс і відчувати мовчазне, урочисте свідчення, яке складають про Творця височезні вічнозелені дерева. Коли я став дорослим, то за допомогою навчання і віри пізнав, що якщо ми розуміємо, хто ми такі, якою є мета нашого життя і чому було створено землю—та завжди пам’ятаємо про це—то будемо ставитися до цієї Землі та всього, що на ній, з більшим трепетом і повагою.
Навіщо Бог створив землю
Через Своїх пророків, як давніх, так і сучасних, Господь намагався допомогти нам зрозуміти і оцінити дар життя на цій прекрасній землі. У Старому Завіті Давид, розмірковуючи про велич творінь Бога, вголос дивувався, чому серед усіх тих творінь Бог пам’ятає про людину (див. Псалми 8:4). Давид дійшов висновку, що людина є надзвичайною, “мало менш[ою] від Бога” (Псалми 8:5).
Мойсей також бачив у видінні світи без числа1 і проголосив: “Тепер, завдяки цьому я знаю, що людина—ніщо, а я так ніколи не вважав” (Moйсей 1:10).
Упокорившись перед величчю Божих створінь, Мойсей не спромігся осягнути величну істину. Тож Господь знову показав йому Свої незліченні творіння і підкреслив, проголосивши, що Він, Бог, створив усе це, щоб “здійснити безсмертя і вічне життя людини” (Moйсей 1:39). Цю землю, а в дійсності всі творіння, було створено з однією метою—допомогти нам здобути безсмертя і вічне життя.
Кажучи ще раз про призначення землі, Господь сказав: “Ми зробимо землю, на якій вони [тобто ми] зможуть жити; і в цьому ми випробуємо їх [тобто нас], щоб подивитися, чи робитимуть вони все, що Господь Бог їхній накаже їм” (Aвраам 3:24–25; див. також вірш 26). Життя на цій землі, у поєднанні з даром свободи волі,—це дана нам можливість прийняти рішення прагнути того, що Бог пропонує, і одного дня отримати все це2.
Коли сотворіння землі було завершено, Бог був задоволений, бо Він бачив, що це служитиме Його меті для нас, Його дітей3. Сини і дочки Бога та сім’ї, які вони створюють, не вважаються якоюсь випадковістю на цій землі; натомість вони є основною метою її сотворіння4.
Ми маємо бути Божими управителями
Життя на землі—це не лише благословення, але і відповідальність. Господь проголосив: “Бо, ось, звірі польові, і птахи повітряні, і те, що йде від землі, висвячено на використання людиною в їжу і для вбрання, і щоб вона мала доволі” (Учення і Завіти 49:19). Втім, оскільки земля і все, що на ній, є “витвір [Його] руки” (Учення і Завіти 29:25), то все це належить Йому5. Як тимчасові мешканці на цій землі, ми є управителями—не власниками. Як такі, ми звітуємо перед Богом—Власником—за те, що робимо з Його творінням: “Бо доцільно, щоб Я, Господь, зробив кожну людину підзвітною як управителя над земними благословеннями, які Я маю і підготував для Моїх створінь” (Учення і Завіти 104:13).
Як ми дбаємо про землю, як ми використовуємо її щедроти та ділимося ними і як ми поводимося з тим, що було нам дано—в цьому, зокрема, й полягає наша перевірка земним життям. Ми повинні із вдячністю користуватися тим, що Господь нам дав, не марнувати ні життя, ні ресурси, і використовувати щедроти землі, аби піклуватися про бідних6. Господу глибоко небайдужі всі живі створіння, а особливо Його діти, й нам доведеться відповідати перед Ним за те, що ми вирішуємо робити (чи не робити) з усією ряснотою Його творіння.
Господь обіцяє, що якщо ми будемо йти за Ним і розумно користуватися земними ресурсами з дякуванням і повагою, “повнота землі є [нашою], звірі польові та птахи повітряні. … І Богу приємно, що Він дав усе це людині; бо для цієї мети було їх зроблено, щоб використовувати з розсудом, не надмірно і без здирництва” (Учення і Завіти 59:16, 20).
Нам слід користуватися цими ресурсами розсудливо і з вдячністю, з наміром допомагати іншим—нинішнім, минулим і майбутнім поколінням,—отримувати благословення, які наш Небесний Батько хоче дати Своїм дітям.
Не зосереджуватися на собі
На жаль, сьогодні ми живемо у світі, де люди можуть відкидати Бога і недбало ставитися до Його творінь. Така поведінка завдає болю і Богові, і творінням.
Енох пише, що Бог плакав через неправильний вибір і неймовірний егоїзм Його дітей7. Мороній пророкував, що в останні дні будуть “пожежі, і бурі, і тумани з диму, … [і] великі осквернення на лиці землі” і що такі обставини будуть супроводжуватися “всіляк[ими] мерзот[ами]; коли буде багато таких, які скажуть: Роби це або роби те—немає значення” (Moрмон 8:29, 31). Коли людина оскверняє цей світ духовно або фізично, не лише Бог, але й природа страждає!8
Важливо те, що благословення і сила, які стають доступні завдяки Господній відновленій Церкві та євангелії, можуть облагороджувати й змінювати людську душу так, як нам самим не під силу, надихати на любов до Бога і Його творінь та допомагати нам думати про благополуччя інших людей і думати про потреби майбутніх поколінь.
Природа наближає нас до Бога
Земля і все живе—це не лише те, що можна споживати і/або запасати; деякі її частини і місця необхідно ще й оберігати! Незіпсована природа і “усе, що виходить із землі, … зроблено для блага … людини, щоб тішити око і радувати серце … й оживляти душу” (Учення і Завіти 59:18–19).
Природа у своєму незайманому стані наближає нас до Бога, очищує розум і серце від гамору та відволікань матеріального світу, підносить нас до вищих сфер і допомагає краще пізнати нашого Бога: “Земля обертається на своїх крилах, і сонце дає своє світло вдень, а місяць дає своє світло вночі, і зірки також дають своє світло. … Будь-яка людина, яка бачила будь-яке або найменше з них, бачила Бога, Який рухається у Своїй величі та силі” (Учення і Завіти 88:45, 47).
Я й досі люблю ходити високо в гори, де здіймаються величні гранітні скелі й вершини. Хоча вони мовчазні, втім передають силу й велич Бога і Його незрівнянну геніальність у створенні краси. Як свідчив Алма: “Все вказує на те, що Бог є; так, саме земля і все, що на лиці її, … свідчать про те, що існує Верховний Творець” (Алма 30:44).
Я люблю дивитися на зорі вночі, намагаючись подумки своїм зором охопити вічність часу й простору. У мене викликає захоплення те знання, яке я отримую у ці тихі хвилини: попри широчінь космосу Господь Всесвіту знає нікчемного мене. І Він знає кожного з нас. Творіння свідчать про Творця, і якщо ми збережемо ці особливі, незіпсовані місця, вони красномовно і проникливо будуть свідчити про нашого Бога і надихати нас у майбутньому.
Чим краще ми дбаємо про цей світ і все, що в ньому є, тим краще він буде живити, надихати, зміцнювати, підбадьорювати і звеселяти наше серце й дух та готувати нас до того, щоб жити з Небесним Батьком і нашими сім’ями в целестіальній сфері, якою буде та сама земля, на якій ми стоїмо сьогодні, однак у прославленому стані9.
Тож із вдячністю дбаймо про цю землю—наш теперішній та, сподіваємося, майбутній дім.