Подяка директору семінарії
Ми часто благословляємо життя інших людей, навіть не знаючи про це.
Мій чоловік Джеррі вже кілька років мав погане здоров’я, коли став директором семінарії для приходів, що збиралися в нашому домі зборів. Я не думаю, що хтось знав, як важко йому було підніматися рано-вранці кожного дня—особливо впродовж темних, холодних зимових місяців—і йти в наш дім зборів. Через якийсь час він помер.
Минуло кілька років після смерті Джеррі, і я була здивована, отримавши зворушливого листа від молодої жінки, яка давно переїхала в інше місце. Вона вклала листа в оголошення про своє весілля. У листі було таке:
“Я завжди була в захопленні від вашого чоловіка і з сумом дізналася, що він помер. Він був найкращим директором семінарії, якого я знала. Кожного ранку він чекав біля вхідних дверей і відкривав їх, бажаючи кожному доброго ранку. Після уроку він знову відкривав двері й казав: “Гарного шкільного дня!”
Я завжди дякувала йому і час від часу казала, як нам приємно, що він наш директор. Завдяки йому я почувалася в безпеці.
Він завжди був таким смиренним, і всі відчували його доброту. Я думаю, що не пропускала семінарію, бо не хотіла, аби брат Бергевен чекав на холоді, вважаючи, що я ще їду або запізнююся. Він був надзвичайною людиною, і він назавжди залишиться в пам’яті”.
Я впевнена, що Джеррі навіть не сподівався, що хтось буде згадувати про нього через стільки років. Утім ця вдумлива молода жінка згадала і була настільки доброю, що надіслала мені цього милого листа, якого я отримала з вдячністю.
Гімн “Друзі, схожі на Христа” (№ 180) починається такими рядками:
Милість Господня й доброта
Любов’ю сповнюють серця;
Людина щедра знов і знов
Іншим дарує цю любов.
Я обрала цей гімн для похорону Джеррі, бо впевнена, що ми часто благословляємо життя інших людей, не усвідомлюючи цього. Я знаю, що Джеррі благословив життя багатьох людей своєю щедрістю, служінням і любов’ю.