Моя одна пара штанів: євангельський погляд на те, як жити просто

Сем’юел Хаппонен

Я отримав так багато радості, живучи таким чином, щоб піклуватися про землю.

У мене є лише одна пара штанів—пара звичайних чорних джинсів. Це може здатися незвичним, але цей дивний факт приносить мені багато радості. Після коледжу я мав виїхати зі своєї квартири у Фінляндії, а оскільки я планував подорожувати Сполученими Штатами протягом двох місяців, то мені потрібно було вирішити, що ж робити з моїми речами. Тож я склав перелік усього, чим володів, і усвідомив, що мені потрібно набагато менше речей, ніж у мене було. Добре усе обдумавши, я вирішив продати мої зайві речі перед тим, як виїхати. Мені подобалося те, як я почувався, і хоча минуло вже кілька років, почуття того, що у мене небагато речей, і досі неймовірно звільняє.

Хоча я й не можу назвати себе повноцінним мінімалістом, але моє життя почало рухатися у цьому напрямку. Усвідомлення того, що і скільки я споживаю, природно змусило мене задуматися, особливо з перспективи євангелії, про мій особистий обов’язок перед навколишнім середовищем.

Достаток на противагу надлишку

З Писань ми дізнаємося про те, що землю було створено, щоб ми на ній жили (див. 1 Нефій 17:36) і що усе на землі було створено нам на користь (див. Учення і Завіти 59:16–19). Нам було надано пораду бути хорошими управителями цієї землі, що викликає запитання: як ми можемо виконати цей важливий обов’язок? Один із способів—це оцінити, як ми використовуємо ресурси.

Господь дав нам ці ресурси, щоб ми могли “ма[ти] доволі” (Учення і Завіти 49:19). Але Він також знає людську природу, тож Він попередив нас не використовувати надмірно ці ресурси (див. Учення і Завіти 59:20). Будь-що в надлишку може спричинити прийняття нами речей за належне, що призводить не лише до затвердіння серця чи до невміння розпізнавати, від кого приходять наші благословення, а також, як у нашому випадку, до проблем з довкіллям. Через це я часто задумувався: де грань між тим, щоб мати “доволі” і мати забагато?

В Ученні і Завітах 59:18–19 представлено ідею, що “усе, що виходить із землі, … зроблено для блага і на користь людини, щоб тішити око і радувати серце; …щоб зміцнювати тіло й оживляти душу”. Ми можемо розуміти, що ресурси даються нам не тільки для виживання—вони також мають приносити нам радість.

Знайти радість у тому, щоб мати менше

Коли я вирішував, якого одягу позбутися і який залишити, то залишив лише той, що, як гадав, буде насправді потрібен, а також те, що подобалось мені найбільше. Я усвідомив, що, маючи чогось багато, наприклад, одягу, мені важче було це цінувати. Вирішивши залишити штани, які мені дуже подобалися і які я дійсно носив, я відчував більше радості, коли ходив в них. Це також стосувалося й багатьох інших речей.

Інколи добре оцінити дещо у своєму житті і зробити коригування у ставленні до цих даних Богом ресурсів. У моєму випадку я зміг знайти радість у тому, щоб мати менше, що привело до зміни у стилі життя і допомогло мені дбати про землю.

Хоча наші особисті зусилля щодо піклування про землю можуть здаватися незначними, ми можемо бути готовими навчатися і діяти. Ми можемо шукати скерування Духа, коли оцінюємо своє життя і приймаємо рішення стосовно нашого майна і наших вчинків. Оскільки Господь дбає про всі Свої творіння—навіть про кожну травинку—з усердям дбаймо також про цю землю, роблячи необхідні зміни, знаходячи те, що нам у ній подобається і налаштовуючи наші серця на її збереження.