“Можливість для зростання”, Ліягона, лип. 2022.
Зберігати віру в похилому віці
Можливість для зростання
Господь знав, що я зміцнюся і знову зацвіту.
Минуло вже кілька років з того часу, як помер мій чоловік Джерольд. Він захворів на рак несподівано, хвороба розвивалася дуже швидко, і за три місяці його не сталою Якось я думала про нього, працюючи в дворі.
Коли я пересаджувала рослину, в мене виникла думка. До мого втручання рослина почувалася добре. Вона була в домі, росла в горщику, в який її посадили, але не буяла. Я знала, що якщо не пересаджу її, то, найвірогідніше, вона перестане цвісти і, можливо, навіть перестане рости. Звичайно ж, тоді вона не сягне свого повного розквіту.
Тож я вирішила дати рослині місце для зростання, пересадивши її у більший горщик. Не у величезну ємність, а лише на два дюйми більшу в діаметрі. Якщо місця буде надто багато, то виникне загроза надмірного поливу, і рослина загине через загнивання кореня.
Я очікувала, що рослині буде нелегко в період приживання. Було так зручно і затишно в тому горщику, до якого вона звикла. Рослина не знала, що зміна допоможе їй зрости далі. Мені необхідно було доглядати за нею, забезпечити достатньо світла, води та підживлювання в період приживання. Я знала, що згодом вона зміцниться і знову зацвіте.
Думаючи про своє життя вдови, я зрозуміла, що подібна до тієї рослини. Мені було так затишно. Все йшло добре. Але коли помер чоловік, я почула, як Дух шепоче, що я входжу в нову фазу зростання. Мені все ще потрібно було дечого навчитися і дещо зробити в цьому житті.
За наступні два роки в нашому приході померло ще сім чоловіків. Я почала пропонувати своїм щойно овдовілим подругам збиратися разом, спілкуватися, ходити в гості, служити, аби кожна з нас могла почуватися не такою самотньою. Жодна з нас не бажала такої “пересадки”. Але, пристосовуючись до земного життя без свого чоловіка, я зрозуміла, що можу підтримувати інших людей, які мають подібні труднощі. Я також зрозуміла, що відкривається багато можливостей проводити час з дітьми й онуками та зміцнювати їхню впевненість, що, завдяки Спокуті Ісуса Христа, у наступному житті наша сім’я може знову бути разом.
Я ніколи не очікувала, що втрата чоловіка стане поштовхом для мого зростання. Однак Небесний Батько втрутився і “пересадив” мене, давши місце для зростання, помістивши мене у трохи більший горщик—нове випробування, яке давало можливості для зростання.
Я й досі кожного дня сумую за Джерольдом. Минули роки, а мені все ще нелегко пристосуватися до цієї зміни—жити без нього. Але я знаю, що Господь буде підтримувати мене на шляху. Час і довіра до Нього допоможуть мені зміцнитися і знову розквітнути.
Автор живе в шт. Айдахо, США.