“5--11 серпня. Римлянам 1--6: “Сила Божа на спасіння”, За Мною йдіть---для Недільної школи. Новий Завіт. 2019 (2019)
“5--11 серпня. Римлянам 1--6”, За Мною йдіть---для Недільної школи. 2019
5--11 серпня
Римлянам 1--6
“Сила Божа на спасіння”
З молитвою прочитайте Римлянам 1--6, думаючи про членів вашого класу. Це допоможе вам бути чутливими до спонукань Духа, коли ви готуєтеся навчати.
Запишіть ваші враження
Заохочуйте до обміну думками
Виділіть членам класу кілька хвилин, щоб знайти в Римлянам 1--6 вірш, який їм особливо подобається. Потім вони можуть поділитися вибраним віршем з сусідом в класі.
Навчайте доктрині
“Бо я не соромлюсь Євангелії”.
-
Чи глузували з членів вашого класу за їхні вірування? Попросіть їх прочитати Римлянам 1:16--17 і подумати про приклади з книги Дії, коли Павло демонстрував, що не соромиться євангелії. Що саме допомагає нам не соромитися бути членами Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів? Попросіть членів класу поділитися досвідом, коли вони або інші демонстрували, що не соромляться євангелії Ісуса Христа.
Римлянам 1:16--17; 2:28--29; 6:1--11
Справжнє учнівство знаходиться в нашому внутрішньому зобов’язанні, й не лише в наших вчинках.
-
Як ми оцінюємо наше власне учнівство? Порада Павла римлянам може допомогти нам пам’ятати зосереджуватися не на виконанні переліку завдань, а на серці й духові (див. Римлянам 2:29). Щоб допомогти вашому класу зрозуміти пораду Павла, ви можете написати на дошці текст з Римлянам 2:28--29. Замініть слово юдей на святий останніх днів, а слово обрізання на завіт. Як ця зміна розширює наше розуміння вчень Павла? Ви також можете обговорити приклади того, що ми, як члени Церкви, робимо і що є більш значущим і сильним, коли робиться серцем і духом (див. Римлянам 2:29). Наприклад, див. виступ старійшини Джеффрі Р. Холланда про домашнє вчителювання, “Посланці Церкви” (Ensign або Ліягона, лист. 2016, сс. 61--67), або виступ старійшини Ніла Л. Андерсена про місіонерську роботу, “Свідок Бога” (Ensign або Ліягона, лист. 2016, сс. 35--38).
“Де збільшився гріх, там зарясніла благодать”.
-
Можливо, в класі є люди, яким потрібна допомога, щоб зрозуміти вчення Павла в цих розділах про віру, діла і благодать (див. також навчальний план для цього тижня в посібнику За Мною йдіть---для окремих осіб і сімей і переклад Джозефа Сміта в Путівнику по Писаннях). Як ви можете допомогти їм вчитися одне у одного? Презентуйте два сценарії, щоб допомогти членам класу зрозуміти, що нам не слід сприймати наші добрі діла як спосіб довести нашу гідність, а Христову благодать---як причину для виправдання наших помилок і гріхів. Попросіть членів класу знайти в Римлянам 3:20--31; 5:1--2; 6:1--2, 21--23 істини, які можуть допомогти Глорії і Джастіну. Які інші доктринальні істини в “Додаткових джерелах” допоможуть їм зрозуміти важливість того, щоб виконувати добрі діла і довіряти благодаті Христа? Ви можете попросити членів класу поділитися знайденим або розіграти в ролях розмову.
Сценарій 1
У вас є подруга Глорія, яка відчуває себе приголомшеною, коли намагається бути вірним учнем. Вона старанно працює, щоб робити все, що, як відчуває, їй слід робити, але часто переймається тим, що її зусиль не вистачає. “Чи я достатньо хороша людина?---запитує вона.--- Чи Господь прийме мене?”
Сценарій 2
У вас є друг Джастін, який не занадто переймається тим, чи приймає праведні рішення. Він вірить в Ісуса Христа, він відвідує свої церковні збори, він---люблячий батько і хороший сусід. Проте він вибрав не жити за стандартами, які зробили б його гідним для отримання храмової рекомендації. Коли сім’я і друзі намагаються заохотити його підготуватися до відвідування храму, він відповідає: “Я хороша людина. Я маю віру в Христа. Він вже заплатив за мої гріхи і я не думаю, що Він не дозволить мені увійти в целестіальне царство через якісь незначні деталі”.
Заохочуйте вивчення вдома
Щоб заохотити членів класу читати Римлянам 7--16, ви можете сказати їм, що Павло описував свій внутрішній конфлікт---а також і наш. В Римлянам 7--16 ми дізнаємося, що то за конфлікт і як його позбавитися.
Додаткові джерела
Віра, благодать і діла.
В той час, як нам слід намагатися виконувати заповіді, один лише послух Божим законам не спасе нас (див. Римлянам 3:27--31). Навіть докладаючи максимум зусиль, ми “всі згрішили, і позбавлені Божої слави” (Римлянам 3:23). Саме тому нам усім потрібен Ісус Христос, Чия благодать дозволить нам бути прощеними від наших гріхів і дасть нам можливість продовжувати робити добрі діла. Павло навчав: “Де збільшився гріх, там зарясніла благодать” (Римлянам 5:20).
Президент Девід О. Мак-Кей поділився аналогією про хлопчика, який почав тонути, коли плавав з друзями: “На щастя, один хлопець, який залишався спокійним і діяв швидко, відламав довгу гілку від вербового паркану і простягнув один кінець хлопцю, що потопав, а той міцно ухопився за неї та врятувався.
Всі хлопці погодилися, що нещасний хлопчина був зобов’язаний своїм життям тому, хто надав засоби для його порятунку.
Це є безсумнівним фактом; однак не дивлячись на всі засоби порятунку, якби той хлопчина не скористався ними, якби не використав усі свої зусилля, то потонув би, незважаючи на героїчний вчинок його друга” (David O. McKay, “The Gospel of Work”, Instructor, Jan. 1955, 1).
Розмірковуючи над запитанням, чи спасаємося ми вірою чи ділами, християнський автор К. С. Льюїс написав: “Мені [здається] це схожим на запитання про те, яке лезо з двох є важливішим в ножицях” (Mere Christianity, 148).
Сценарій 1
-
Дж. Девн Корніш, “Чи я достатньо хороша людина? Чи я зможу досягти цього?”, Ensign або Ліягона, лист. 2016, сс. 32--34
“Спасіння не можна купити за гроші послуху; його отримують кров’ю Сина Божого [див. Дії 20:28]. …
Благодать---це дар від Бога, і наше бажання бути слухняними кожній Божій заповіді---це простягання нашої смертної руки, щоб отримати цей священний дар від Небесного Батька” (Дітер Ф. Ухтдорф, “Дар благодаті”, Ensign або Ліягона, трав. 2015, сс. 109--110).
Сценарій 2
-
Д. Тодд Крістофферсон, “В любові Моїй перебуватимете”, Ensign або Ліягона, лист. 2016, сс. 48--51
“Якщо благодать є даром від Бога, чому тоді послух Божим заповідям є таким важливим? Навіщо, з огляду на вище сказане, перейматися Божими заповідями---або покаянням? …
Отже, наш послух Божим заповідям є природним наслідком нашої безкінечної любові та вдячності за доброту Бога. Така форма щирої любові і вдячності дивовижним чином поєднає наш труд з Божою благодаттю” (Дітер Ф. Ухтдорф, “Дар благодаті”, Ensign або Ліягона, трав. 2015, с. 109).
Наша постійна потреба у благодаті.
“Крім потреби в благодаті для свого кінцевого спасіння, ця дозволяюча влада потрібна вам щоденно упродовж всього життя. Коли ви наближатиметесь до свого Небесного Батька у старанності, покорі й лагідності, Він надихатиме і зміцнюватиме вас через Свою благодать (див. Приповісті 3:34; 1 Петра 5:5; УЗ 88:78; 106:7--8). Довіра Його благодаті дозволяє вам удосконалюватися і зростати в праведності” (Стійкі у вірі, с. 9).