“23–29 січня. Матвій 3; Марк 1; Лука 3: “Готуйте дорогу для Господа”, За Мною йдіть—для Недільної школи. Новий Завіт. 2023 (2022)
“23–29 січня. Матвій 3; Марк 1; Лука 3”, За Мною йдіть—для Недільної школи. 2023
23–29 січня
Матвій 3; Марк 1; Лука 3
“Готуйте дорогу для Господа”
Коли ви читаєте і обдумуєте Матвій 3; Марк 1 і Лука 3, записуйте натхненні думки, які отримуєте. Це запросить Духа, коли ви готуєтеся навчати. На додаток до ідей для навчання в цьому навчальному плані, ви можете адаптувати ідеї для вивчення з посібника За Мною йдіть—для окремих осіб і сімей, щоб використати їх у своєму класі.
Заохочуйте до обміну думками
Щоб допомогти членам класу розповісти про те, як вивчення Нового Завіту благословляє їхнє життя, ви можете написати на дошці таке запитання: Що ви зробили цього тижня завдяки прочитаному в Новому Завіті? Попросіть членів класу поділитися своїми відповідями.
Навчайте доктрини
Учні готують себе та інших прийняти Ісуса Христа.
-
Як ми готуємося до візиту важливого гостя? Подібне запитання може допомогти вам представити обговорення про те, як Іван Христитель готував людей, щоб прийняти Ісуса Христа. Після цього ви можете розділити клас на три групи. Кожна група може прочитати Матвій 3:1–6; Матвій 3:7–12 або Лука 3:10–15 і знайти, як Іван Христитель готував людей, щоб прийняти Ісуса Христа в їхнє життя. Нехай кожна група по черзі розповість про знайдене.
Нам потрібно принести “гідний плід покаяння”.
-
В Лука 3:8 Іван Христитель навчав людей, що перед хрищенням їм потрібно показати “плід”, або доказ, свого покаяння. Як ви можете допомогти членам класу розпізнати доказ їхнього власного покаяння? Ви можете попросити їх опрацювати Лука 3:8–14 і знайти те, що Іван вважав плодом покаяння. Вони також можуть переглянути Мороній 6:1–3 та Учення і Завіти 20:37. Ви можете намалювати на дошці фруктове дерево і дозволити членам класу назвати фрукти дерева тими плодами покаяння, які вони знаходять. Це також може бути хорошою нагодою поговорити про те, що означає дійсно покаятися.
Ми наслідуємо Ісуса Христа, коли христимося і отримуємо Святого Духа.
-
Щоб переглянути історію хрищення Ісуса Христа, скористайтеся цією ідеєю: Запитайте членів класу, як вони можуть використати Матвій 3:13–17, щоб навчати когось, наприклад, дитину або людину іншого віросповідання, про хрищення. (Вони також можуть використати ілюстрацію з навчального плану для цього тижня в посібнику За Мною йдіть—для окремих осіб і сімей). На які важливі елементи хрищення ви б звернули увагу? Вони можуть попрактикувати свої ідеї, навчаючи одне одного.
-
Щоб допомогти членам класу згадати про те, як важливо жити за своїми завітами, укладеними при хрищенні, ви можете попросити когось прочитати висловлювання старійшини Беднара, наведене в “Додаткових джерелах”. Члени класу можуть відчути радість, ділячись почуттями про своє власне хрищення і завіти, які вони уклали при хрищенні. Вони також можуть заспівати гімн про те, як важливо наслідувати Спасителя, наприклад: “За Мною йдіть” (Гімни, № 59).
-
Іван Христитель навчав про те, що Спаситель христитиме “Святим Духом й огнем” (Матвій 3:11). Хрищення вогнем відбувається, коли нас конфірмують і ми отримуємо дар Святого Духа. Чому ми повинні мати дар Святого Духа, аби розвиватися в Божому царстві? Який ефект справляють на нас хрищення вогнем і Святий Дух? (Див. Алма 5:14).
Додаткові джерела
Наші завіти хрищення.
Старійшина Девід А. Беднар навчав: “Завіт хрищення включає в себе три фундаментальних зобов’язання: (1) бажання взяти на себе ім’я Ісуса Христа, (2) завжди пам’ятати Його і (3) дотримуватися Його заповідей. Обіцяним благословенням за шанування цього завіту є те, що “Його Дух [може] завжди бути з [нами]” [Учення і Завіти 20:77]. Таким чином, хрищення є необхідною підготовкою для отримання дозволеної можливості постійно мати напарництво третього члена Божества” (“Завжди утримуйте прощення ваших гріхів”, Ліягона, трав. 2016, с. 60).
Щоб розглянути приклад одного юнака, який дотримувався своїх завітів хрищення, див. історію на початку виступу сестри Керол М. Стівенс “У нас є велика причина радіти” (Ліягона, лист. 2013, сс. 115–117).