Хто я?

Ви—дитя Бога

Те, як ви визначаєте свою ідентичність, може змінюватися впродовж життя, але в першу чергу і найголовніше: ви—улюблене дитя Бога. Він є Батьком вашого духа (див. Числа 16:22; 27:16; Євреям 12:9).

У смертному житті нам можуть дати або ми самі можемо призначити собі багато ярликів. Деякі ярлики можуть описувати приналежність або етап у житті, а інші ярлики можуть стосуватися фізичних рис, наприклад, “високий”, “низький”, “брюнет”, “лисий” або “рудий”.

Ярлики мають силу. Президент Томас С. Монсон розповів про свій власний досвід, який ілюструє силу ярликів:

“Іноді міста та народи мають особливі ярлики ідентичності. Так сталося й з холодним і дуже старим містом у Східній Канаді. Місіонери називали його Закам’янілий Кінгстон. За шість років там був лише один новонавернений до Церкви, незважаючи на те, що впродовж цього періоду в місто завжди посилали місіонерів. Ніхто не христився у Кінгстоні. …

Коли я молився та розмірковував про цю сумну дилему, адже мій обов’язок президента місії вимагав, щоб я молився та розмірковував про такі питання, моя дружина звернула мою увагу на уривок з книги A Child’s Story of the Prophet Brigham Young, написаної Детою Петерсон Нілі (Salt Lake City: Deseret News Press, 1959, p. 36). Вона вголос прочитала, що Бригам Янг приїхав у Кінгстон, Онтаріо, холодного сніжного дня. Він працював там протягом тридцяти днів і охристив сорок п’ять душ. Ось де була відповідь. Якщо місіонер Бригам Янг зміг зібрати такий врожай, то могли і сучасні місіонери.

Нічого не пояснюючи, я забрав місіонерів з Кінгстона, щоб розірвати порочне коло поразок. Потім було старанно розповсюджено звістку, що “Незабаром для місіонерської роботи буде відкрито нове місто. Місто, в якому Бригам Янг проповідував і охристив сорок п’ять осіб за тридцять днів”. Місіонери намагалися вгадати, де це розташовано. У своїх щотижневих листах вони благали призначити їх в цей рай на землі. Минув ще якийсь час. Потім старанно відібрані четверо місіонерів—двоє нових і двоє більш досвідчених—були призначені для цієї надзвичайної пригоди. Члени цієї маленької філії пообіцяли надавати підтримку. Місіонери пообіцяли присвятити цьому своє життя. Господь вшанував обидві сторони.

За три місяці Кінгстон став найпродуктивнішим містом у Канадській місії. Сірі будинки з вапняку нікуди не ділися, місто не змінило свого вигляду, кількість населення залишилася такою самою. Змінилося лише ставлення. Ярлик сумніву перетворився на ярлик віри” (“Labels”, Ensign, Nov. 1983, 19–20).

Упродовж нашого життя змінюються аспекти нашої ідентичності. Ми неминуче змінюємося з молодих на старих. Наші погляди можуть змінитися, і, разом із тими поглядами, ми можемо змінити свою приналежність до певних груп.

Наша ідентичність може змінюватися, але є один аспект нашої сутності, який зафіксовано навіки: ми завжди будемо дітьми Бога.

Ідентичність і ярлики

Нам варто з обережністю обирати для себе ярлики. Ярлики слід вживати розсудливо і під проводом Святого Духа. Ярлики можуть впливати на те, що ми про себе думаємо і як до нас ставляться інші люди; вони можуть розширити або обмежити нашу здатність дотримуватися Божого плану для нашого щастя. Ярлики можуть впливати на наші цілі, наше відчуття ідентичності та те, кого ми називаємо своїми друзями. Якщо ярлики заважають нашому вічному зростанню, ми можемо змінити їх. Президент Даллін Х. Оукс пояснив:

“Я вважаю, що не помиляюся, коли кажу, що деякі люди вважають почуття потягу до осіб своєї статі визначальним фактором свого існування. … У нас є свобода вибирати, які особливості будуть визначати нас; і цей вибір нам ніхто не нав’язує.

Найголовніший вирішальний фактор для всіх нас такий: ми є дітьми Небесних Батьків, народжені на цій землі з певною метою і божественною долею. Коли ж якимись іншими визначеннями, якими б вони не були, хочуть змінити цей остаточний вирішальний фактор, тоді такі визначення є деструктивними й ведуть неправильним шляхом” (інтерв’ю зі старійшиною Далліном Х. Оуксом та старійшиною Ленсом Б. Вікменом, “Same-Gender Attraction”, [2006]).

Якщо хтось відчуває потяг до осіб своєї статі, він чи вона може вибирати, чи використовувати ярлик сексуальної ідентичності. Ідентифікувати себе як гея чи лесбіянку не є порушенням церковних правил або доктрини; однак це може призвести до небажаних наслідків щодо того, як до людини будуть ставитися інші. Жодного справжнього послідовника Христа не виправдовують, якщо він утримує від вас свою любов через те, що ви вирішили ідентифікувати себе таким чином.

Президент Рассел М. Нельсон нагадав нам: “Одного дня вас запитають, чи ви взяли на себе ім’я Христа і чи були вірними тому завіту” (“Identity, Priority, and Blessings”, Ensign, Aug. 2001, 10).

Як пояснив Павло: “Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися! Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі!” (Галатам 3:27–28).

Одного дня наприкінці цієї короткої земної подорожі ми повернемося до присутності своїх Небесних Батьків. Одного дня всі інші ярлики будуть незначними у порівнянні з нашою вічною ідентичністю як дітей Бога.