Розділ 13
Безцінні благословення дому Господа
“Саме у храмі ми отримуємо найбільші Божі благословення, що стосуються вічного життя. Храми справді є воротами в небеса”.
З життя Езри Тефта Бенсона
“Я вдячний Господу за те, що мої згадування про храм сягають далеко в минуле—у саме дитинство,—сказав Президент Езра Тефт Бенсон.— Дуже добре пам’ятаю, як, ще бувши малим, йшов після роботи в полі, прямуючи до старого фермерського будинку в Уітні, Айдахо. Я міг чути, як моя мати співала гімн “Чи зробив я сьогодні добро?” (Гімни, № 132).
Я все ще можу бачити її у своїй уяві: вона схиляється над прасувальною дошкою, на підлозі розстелені газети, і вона прасує довгі частини білого вбрання, на лобі в неї краплини поту. Коли я спитав, що вона робить, вона відповіла: “Це—храмові мантії, мій сину. Ми з твоїм батьком збираємося до храму. …”
Потім вона поставила стару праску на плиту, підсунула ближче до мене стілець і розповіла мені про храмову роботу—як це важливо мати змогу ходити до храму і брати там участь у виконанні священних обрядів. Вона також розповіла про свою палку надію на те, що одного дня її діти, онуки і правнуки зможуть мати ці безцінні благословення.
Ці солодкі спогади про дух храмової роботи були благословенням у нашому фермерському домі. … Ці спогади поверталися до мене, коли я запечатував шлюб кожного з наших дітей, правнуків і праправнуків моєї матері, під впливом Духа у домі Господа.
Для мене це особливі спогади”1.
Учення Езри Тефта Бенсона
1
Храми—це символи всього, що нам дороге.
Храм є найближчим місцем до небес на смертній землі2.
[Цей] храм буде світлом для всіх у [цій] місцевості—символом усього, що нам дороге3.
Храм—це постійне нагадування, що Бог призначив сім’ї бути вічними4.
[Храм]—це постійний, зримий символ того, що Бог не залишив людину йти навпомацки в темряві. Він—місце одкровення. Хоч ми й живемо у павшому світі—світі злочестивому,—усе ж є святі місця, які відокремлені і посвячені, щоб гідні чоловіки і жінки могли навчитися порядку небесному і слухатися Божої волі5.
Храм стоїть свідком того, що сила Бога може зупинити сили зла серед нас. Багато батьків і в Церкві, і поза нею, турбуються про те, як захиститися від дедалі більшої лавини злочестивості, що загрожує знищити християнські принципи. Я цілком погоджуюся зі словами, сказаними Президентом Гарольдом Б. Лі під час Другої світової війни. Він сказав: “Ми говоримо про безпеку в цей час, однак все ж не розуміємо, що … у нас є святі храми, в яких ми можемо знайти символи, завдяки яким може бути згенерована сила, що спасе цей народ від знищення”6.
На прийомі в готелі Beverly Hills Hilton у Лос-Анджелесі, [Каліфорнія], президент Сполучених Штатів попросив мене [як міністра сільського господарства] вітати президента однієї з нових країн—президента країни, з населенням у вісімдесят вісім мільйонів, розсіяних на приблизно 3000 островів, що простяглися на 1600 кілометрів, країни, яка існувала усього кілька років. Коли ми сиділи там за обідом, який був організований переважно представниками кіноіндустрії і на якому було багато кінозірок, я міг милуватися чудовим видом, що відкривався з великого вікна. Далі по авеню я міг бачити на узвишші у м’якому освітленні прожекторів наш прекрасний Лос-Анджелеський храм і з радістю вказав на нього гостям і друзям за нашим столом і тим, хто були за іншими столами. Сидячи там, я думав: “Багато з того, що відбувається тут цього вечора,—просто піна життя”. Те, що триватиме, те, що є реально цінним, те, що є важливим,—це те, що представлено в храмі Бога”7.
Лос-Анджелеський храм, штат Каліфорнія
Нехай же [храм] буде постійним нагадуванням про те, що життя є вічним і що завіти, які ми укладаємо у смертному житті, можуть не мати кінця8.
2
Нам необхідні храмові обряди і завіти, щоб набути повноту священства і підготуватися до повернення у Божу присутність.
Коли наш Небесний Батько помістив Адама і Єву на цю землю, Він зробив це з наміром навчити їх, як повернутися в Його присутність. Наш Батько пообіцяв Спасителя, щоб викупити їх із стану, в якому вони опинилися через Падіння. Він дав їм план спасіння і сказав навчати їхніх дітей вірі в Ісуса Христа і покаянню. Пізніше Адаму і його нащадкам Бог дав повеління охриститися, отримати Святого Духа і увійти в чин Сина Божого.
Увійти в чин Сина Божого відповідає сьогодні набуттю повноти Мелхиседекового священства, яке можливо отримати тільки в домі Господа.
Оскільки Адам і Єва виконали ці вимоги, Бог сказав їм: “І ти є за чином Того, Хто був без початку днів і кінця літ, від усієї вічності до всієї вічності” (Мойсей 6:67).
За три роки до смерті Адама відбулася надзвичайно важлива подія. Він зібрав свого сина Сифа, свого онука Еноша та інших первосвящеників, які були його нащадками по прямій лінії, а також інших своїх праведних нащадків, у долині, що називається Адам-онді-Аман. Там Адам дав цим праведним нащадкам своє останнє благословення.
Потім їм з’явився Господь [див. УЗ 107:53–56]. …
Як Адам привів своїх нащадків у присутність Господа?
Відповідь: Адам і його нащадки отримали священство за чином Бога. Сьогодні ми б сказали, що вони увійшли в дім Господа й отримали свої благословення.
Чин священства, про який сказано у Писаннях, іноді стосується патріархального порядку, тому що він передавався від батька до сина. Однак цей чин описаний у сучасному одкровенні, як чин управління сім’єю, за яким чоловік і жінка укладають завіт з Богом, так само як це зробили Адам і Єва, щоби бути запечатаними на вічність, мати нащадків та виконувати волю і роботу Бога протягом усього свого смертного життя. …
Якщо пара вірна своїм завітам, то має право на благословення найвищого ступеня целестіального царства. У ці завіти сьогодні можна увійти тільки в домі Господа.
Адам дотримувався цього порядку і привів своїх нащадків у присутність Бога. …
… Цей чин священства можна мати тільки в тому разі, коли ми виконуємо всі заповіді Бога і прагнемо благословень батьків, як Авраам [див. Авраам 1:1–3]. Вони не отримуються на цій землі ніде інде!
… Ідіть у храм—дім нашого Батька,—щоб отримати благословення ваших батьків, за якими ви можете мати право на найвищі благословення священства. “Бо без цього жодна людина не може побачити обличчя Бога, Самого Батька, і вижити” (УЗ 84:22).
Дім нашого Батька—дім порядку. Ми йдемо в Його дім, щоб увійти в чин священства, яке дасть нам право на все, що має Батько, якщо ми вірні9.
3
Завдяки храмовим обрядам і завітам ми можемо отримати захист і найбільші Божі благословення, що стосуються вічного життя.
Благословення дому Господа є вічними. Вони мають для нас найбільше значення, оскільки саме в храмі ми отримуємо найвищі благословення, що стосуються вічного життя. Справді, храми—це ворота в небеса10.
Бог хоче, щоб кожний дорослий чоловік і кожна доросла жінка в Церкві отримали обряди храму. Це означає, що вони мають отримати ендаумент і що всі одружені пари мають бути запечатаними на вічність. Ці обряди надають захист і благословення для їхнього шлюбу. Їхні діти також благословенні тим, що народжуються у завіті. Народження у завіті дає цим дітям право на благословення первородства, яке гарантує їм навічне поєднання з батьками що б з ними не сталося, але при умові, що діти залишатимуться вірними цих благословень11.
Хіба це не є важливим для вас, що сьогодні святі розсіяні по всьому світу і в цих умовах розсіяння для них надано храми? Завдяки обрядам, які вони отримують у святих місцях, вони будуть великою мірою озброєні праведністю і обдаровані силою Бога12.
Існує сила, пов’язана з обрядами небесними—саме сила божества,—яка може й буде перешкоджати силам зла, при умові, що ми будемо гідні цих священних благословень. [Наша] громада буде захищена, наші сім’ї будуть захищені, наші діти будуть під охороною, якщо ми живемо за євангелією, ходимо у храм і перебуваємо близько до Господа. … Нехай же Бог благословить нас, святих, щоб ми жили гідно з укладеними в цьому святому місці завітами та виконаними там обрядами13.
Храмова церемонія була дана мудрим Небесним Батьком, щоб допомогти нам стати більш схожими на Христа14.
Ми не зможемо перебувати у товаристві целестіальних істот, якщо не будемо чисті й святі. Тільки в цих святих місцях даються закони і виконуються обряди, які дозволяють чоловікам і жінкам вийти із світу і стати освяченими. Вони даються через одкровення й осягаються через одкровення. Тому-то хтось із Братів і назвав храм “університетом Господа”15.
Ніхто із членів Церкви не може стати досконалим без обрядів храму. Наша місія—допомогти тим, хто ще не має цих благословень, отримати їх16.
4
У нас є привілей відкрити двері спасіння нашим предкам.
Храми побудовані й освячені, аби завдяки священству батьки могли бути запечатаними до їхніх дітей, а діти могли бути запечатаними до їхніх батьків. Ці обряди запечатування стосуються як живих, так і померлих. Якщо ми не будемо запечатаними до наших прабатьків і наших нащадків, призначення цієї землі стосовно нас—піднесення людини—зовсім не буде здійснено17.
Недостатньо, щоб чоловік і дружина були запечатаними у храмі, аби гарантувати собі піднесення; якщо вони вірні, то повинні також бути навічно поєднані зі своїми прабатьками та дбати, щоб виконувалася робота за їхніх предків. Як казав Павло: “Вони без нас досконалості не можуть одержати—так само і нас без наших мертвих не можна зробити досконалими” (УЗ 128:15). Отже наші члени Церкви мають зрозуміти, що вони мають особисту відповідальність слідкувати, щоб бути приєднаними до своїх прабатьків, або, як сказано у Писаннях, наших “батьків”. Саме про це сказано в розділі 2, вірш 2 Учення і Завітів, коли Мороній проголошує, що Ілля “посадить у серця дітей обіцяння, дані батькам, і серця дітей повернуться до їхніх батьків”18.
Думаючи про генеалогію, я бачу людей—людей, яких я люблю, які чекають, щоб наша сім’я, їхні нащадки, допомогли їм здобути піднесення в целестіальному царстві19.
У нас є привілей відкрити двері спасіння для тих душ, які, можливо, ув’язнені в темряві у світі духів, щоб вони отримали світло євангелії і були суджені, як і ми. Так, “діла, які чиню Я”—пропонування спасительних обрядів євангелії для інших—“в[и] учини[те]” [див. Іван 14:12]. Скільки ж тисяч наших родичів все ще чекають на ці обряди запечатування?
Було б добре запитати себе: “Чи все мною зроблено для людини, яка по той бік завіси? Чи буду я спасителем для них—моїх власних прабатьків?”
Без них ми не можемо стати досконалими! Піднесення—справа сімейна20.
Завіса—дуже тонка. Ми живемо у вічності. Усе для Бога як один день. Я припускаю, що для Господа завіси не існує. Це все—одна велика програма. Я впевнений, що на небесах радіють, коли ми зустрічаємося [у храмі]. Наші прабатьки радіють, і я надіюся й молюся про те, щоб ми скористалися наданими тепер можливостями, щоб регулярно приходити у храм21.
Тим з вас, хто досліджував свою генеалогію, хто усвідомив важливість цієї роботи і відчув радість, яка приходить від поєднання разом сімей і вивчення вашого благородного спадку, потрібно ділитися цим з іншими. Допоможіть їм побачити ту радість і ті досягнення, які ви маєте завдяки цій роботі. Нам потрібно більше навертати членів Церкви до цієї роботи. Як усі ви знаєте, ще багато слід зробити, і є багато, дуже багато членів Церкви, які могли б виконувати цю роботу і які б відчули її радості, якби дехто з нас—усі ви—просто запалили цю іскру в них своїм ентузіазмом, прикладом і відданістю22.
5
Дітям і молоді потрібно дізнаватися про благословення, які чекають на них у храмі.
Храм—священне місце, і обряди, виконувані у храмі, мають священний характер. Через їхню священність ми іноді неохоче щось розказуємо про храм нашим дітям і онукам.
У наслідок цього у багатьох не розвивається справжнє бажання ходити у храм, або навіть якщо вони й ходять туди, то роблять це без особливого розуміння, щоб підготуватися до зобов’язань, які вони беруть на себе, і завітів, які вони укладають.
Я вважаю, що належне розуміння або усвідомлення величезною мірою допоможе підготувати нашу молодь і дітей для храму. Я вірю, що це розуміння буде викликати в них бажання прагнути своїх благословень священства, як це було з Авраамом [див. Авраам 1:1–4]23.
Коли ваші діти запитують, чому ми одружуємося в храмі, вам слід навчати їх, що храми—це єдині місця на землі, де певні обряди можуть бути виконані. Вам також слід поділитися зі своїми дітьми вашими особистими почуттями, які у вас виникли, коли ви стояли разом на колінах перед священним вівтарем і взяли на себе завіти, які дали їм можливість бути запечатаними з вами навічно24.
“Нехай же Бог благословить нас, щоб ми навчали своїх дітей і своїх онуків, які великі благословення чекають на них, коли вони ходять у храм”.
Як це було б доречно для матерів і батьків вказати на храм і сказати своїм дітям: “Це те місце, де ми були одружені на вічність”. У такому випадку ідеальний храмовий шлюб був би закарбований у розум і серце ваших дітей ще з самого дитинства25.
Ми повинні розповідати своїм сім’ям про любов до своїх предків і вдячність до них, щоб ми були здатні допомогти їм отримати спасительні обряди, як це робили мої батьки. Якщо ми це робимо, то тіснішатимуть узи вдячності й любові, які будуть міцнішати в наших сім’ях26.
Я впевнений, що молоді люди не лише хочуть і можуть проводити генеалогічні дослідження, але вони є тією силою, яка вдихне життя у цю програму27.
Нехай же Бог благословить нас, щоб ми навчали своїх дітей і своїх онуків, які великі благословення чекають на них, коли вони ходять у храм28.
6
Якщо частіше відвідувати храм, особистих одкровень ставатиме більше.
У мене є правило: коли б я не запечатував шлюб, я завжди пропоную молодій парі якомога швидше повернутися у храм і пройти через храм знову вже як чоловік і дружина. Для них неможливо зрозуміти повністю значення святого ендаументу або запечатувань за один прихід у храм, але якщо вони знову й знову будуть приходити у храм, то краса, значущість і важливість всього цього будуть відкриватися їм. З часом я отримував листи від деяких з тих молодих пар, в яких висловлювалася вдячність, бо для них дійсно це відкривалось. Оскільки вони продовжували ходити у храм, їхня любов одне до одного дедалі збільшується і їхній шлюб дедалі міцнішає29.
Якщо ми відвідуємо храм, то нам дається знати значення вічної подорожі людини. Ми бачимо прекрасний і вражаючий символізм найбільш важливих подій—минулого, теперішнього і майбутнього, який передає місію людини у стосунках з Богом. Нам нагадується про наші зобов’язання, коли ми входимо в урочисті завіти, що стосуються послуху, посвячення, жертвування і відданого служіння нашому Небесному Батьку30.
Я обіцяю вам: якщо ви частіше будете відвідувати храми нашого Бога, то отримаєте більше особистих одкровень, щоб благословити ваше життя, як ви благословляєте тих, хто померли31.
У спокої цих прекрасних храмів ми іноді знаходимо вирішення серйозних життєвих проблем. Під впливом Духа іноді там до нас потоком приходить чисте знання. Храми—місця для особистого одкровення. Коли я був переобтяжений якимись проблемами чи труднощами, то з молитвою в серці йшов у дім Господа за відповідями. Ці відповіді приходили—ясно й безпомилково32.
Чи часто ми повертаємося у храм, щоб отримати особисті благословення, які приходять завдяки регулярному храмовому поклонінню? У святих храмах Господа даються відповіді на молитви, приходять одкровення і настанови від Духа33.
Зробімо храм священним домом, який далеко від нашого вічного дому34.
Рекомендації для вивчення і навчання
Запитання
-
Президент Бенсон сказав, що храм є “символом усього, що нам дороге”, і назвав деякі істини, символом яких є храм (див. підрозділ 1). Що для вас символізує храм?
-
Як учення Президента Бенсона про священство, викладені у підрозділі 2, стосуються всіх членів сім’ї? Проглядаючи цей підрозділ, подумайте про ваш привілей та відповідальність—допомогти членам сім’ї підготуватися, щоб повернутись у присутність Бога.
-
Читаючи підрозділ 3, поміркуйте над вченнями Президента Бенсона, що стосуються благословень, які до нас приходять завдяки храмовим обрядам. Як саме ви були благословенні завдяки храмовим обрядам? Якщо ви ще не отримали храмові обряди, подумайте, що ви можете зробити, аби отримати їх.
-
Президент Бенсон сказав: “Думаючи про генеалогію, я бачу людей—людей, яких я люблю” (підрозділ 4). Як могло б це зауваження вплинути на вашу зацікавленість сімейною історією? Що ми можемо зробити, аби більше допомогти нашим предкам в отриманні благословень євангелії?
-
Що ми можемо робити, аби допомогти нашим дітям та нашій молоді підготуватися до обрядів і завітів храму? Як саме молодь могла б “вдихнути життя в цю програму” сімейної історії? (Див. підрозділ 5).
-
Президент Бенсон закликав нас “зробити храм священним домом, який далеко від нашого вічного дому” (підрозділ 6). Що ці слова означають для вас? Згадайте благословення, які ви отримали, коли знову й знову поверталися у храм.
Відповідні уривки з Писань
Допомога вчителю
“Часто урок вміщує матеріалу більше, ніж ви зможете подати упродовж виділеного вам часу. У таких випадках вам слід відібрати матеріал, найкорисніший для тих, кого ви навчаєте” (Навчати—немає покликання величнішого [2000], cc. 98–99).