Розділ 24
Життя, зосереджене на Христі
“Найкращим показником нашої справжньої величі є те, наскільки ми схожі на Христа”.
З життя Езри Тефта Бенсона
Президент Езра Тефт Бенсон часто наводив пораду Спасителя, дану Ним дванадцятьом нефійським учням: “Якими людьми повинні ви бути?” Істинно Я кажу вам, такими самими, як Я є” (3 Нефій 27:27)1. Цей принцип—необхідність бути більш схожими на Христа—був постійним лейтмотивом у служінні Президента Бенсона, особливо під час його служіння президентом Кворуму Дванадцятьох Апостолів і Президентом Церкви.
Присвятивши все своє життя служінню Господу, Президент Бенсон говорив з силою й переконливістю, коли висловлював наступне свідчення:
“Я свідчу вам, що немає більш прекрасного, більш хвилюючого і більш облагороджуючого душу завдання, ніж старанно навчатися від Христа і йти Його слідами. Наш приклад, Ісус Христос, ходив по цій землі як “Взірець”. Він—наш Заступник перед Батьком. Він приніс велику спокутну жертву, щоб нам мати повноту радості й бути піднесеними завдяки Його милості та нашому покаянню і нашій праведності. Він все робив досконало і наказує, щоб ми були такими ж досконалими, як Він і Його Батько. (Див. 3 Неф. 12:48).
“Що б зробив Ісус?” або “Чого Він чекає від мене?” є для людини найважливішими питаннями цього життя. Іти Його шляхом—найбільше життєве досягнення. По-справжньому найуспішніші ті чоловік або жінка, чиє життя найбільше нагадує життя Вчителя”2.
Закликаючи святих наслідувати досконалий приклад Спасителя, Президент Бенсон нагадував їм, що вони можуть робити це тільки з допомогою Спасителя. Він заявив:
“Я знаю, що Господь живий. Я знаю, що Він любить нас. Я знаю, що без Нього жоден не доб’ється успіху, а ось у партнерстві з Ним жоден не зазнає невдачі.
Я знаю, що Бог може зробити значно більше з нашим життям, ніж можемо ми.
Давайте ж ми всі з цієї миті й надалі матимемо щодня моральну сміливість більш зосереджено думати про Христа, вчитися від Нього, ходити Його слідами і робити те, що Він очікує від нас”3.
“Промовляє до нього Ісус: “Я---дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене” (Іван 14:6).
Учення Езри Тефта Бенсона
1
Приклад і вчення Ісуса Христа дають чудовий еталон всьому людству.
Дві тисячі років тому по землі ходила досконала людина—Ісус Христос. Він був сином Небесного Батька і земної матері. Він—Бог цього Світу, [Він діє] під [керівництвом] Батька. Він навчав людей істині, щоб вони могли бути вільними. Його приклад і настанови дають чудову норму, єдиний надійний шлях для всього людства4.
Ніщо не позначилося такою великою мірою на цій землі, як життя Ісуса Христа. Ми не можемо збагнути своє життя без Його вчень. Без Нього ми б загубилися в міражі вірувань та різноманітних видів поклоніння, народжених у страху й темряві, де панують чуттєвість і матеріалістичність. Нам дуже далеко ще до мети, яку ми собі поставили, але ми ніколи не повинні втрачати її зі свого поля зору; також ми не повинні забувати, що наше прекрасне сходження вгору до світла, до досконалості, є неможливим без Його вчень, Його життя, Його смерті і Його воскресіння.
… Ми повинні знову й знову вчитися тому, що лише тільки через прийняття євангелії любові і життю за нею, як цього навчав Учитель, і тільки через виконання Його волі ми можемо розірвати пута невігластва й сумнівів, що зв’язують нас. Ми повинні засвоїти цю просту, надзвичайно чудову істину, щоб нам відчувати солодку радість від Духа тепер і вічно. Ми повинні загубити себе у виконанні Його волі. Ми повинні поставити Його на перше місце у Своєму житті5.
У 14-му розділі Євангелії від Івана написано, як Ісус лагідно прощається зі Своїми учнями після останньої вечері. Він каже їм, що йде підготувати місце для них у домі Свого Батька; і що де Він—там можуть бути також і вони. А Хома каже Йому:
“Ми не знаємо, Господи, куди йдеш; як же можемо знати дорогу?”
Промовляє до нього Ісус: “Я—дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене”. (Іван 14:5–6). Ця дорога лежить перед нами. Вона чітко означена6.
2
Ми йдемо до Христа, коли звертаємося до Нього в кожній думці і набуваємо Його рис.
Як сказано у Книзі Мормона, нам треба “вірити в Христа і не відрікатися від Нього”. (2 Неф. 25:28). Нам треба довірятися Христу, а не руці плоті. (Див. 2 Неф. 4:34). Нам потрібно “прий[ти] до Христа, і вдосконалю[ватися] в Ньому”. (Мороній 10:32). Нам потрібно прийти “із скрушеним серцем і упокореним духом” (3 Неф. 12:19), голодуючими і спраглими за праведністю (див. 3 Неф. 12:6). Нам потрібно прийти “бенкетуючи словом Христа” (2 Неф. 31:20), як ми отримуємо його через Його Писання, Його помазаників і Його Святого Духа.
Коротше кажучи, нам потрібно “наслідувати приклад Сина Божого” (2 Неф. 31:16)7.
Господь сказав: “Звертайтеся до Мене в кожній думці”. (УЗ 6:36). Звертатися до Господа в кожній думці—це єдиний можливий шлях, яким ми можемо стати такими чоловіками і жінками, якими повинні бути.
Господь поставив Своїм учням запитання: “Якими людьми повинні ви бути?” А потім Сам же відповів на Своє запитання, сказавши: “Такими самими, як Я є”. (3 Неф. 27:27). Аби стати таким, як Він, ми повинні пам’ятати про Нього—постійно тримати у своїх думках. Кожного разу, приймаючи причастя, ми зобов’язуємося “завжди пам’ятати Його”. (Мороній 4:3; 5:2; УЗ 20:77, 79).
Якщо думки роблять нас такими, як ми є, і нам необхідно стати схожими на Христа, то ми повинні мати думки, які мав би Христос. Дозвольте мені повторити: якщо думки роблять нас такими, як ми є, і нам необхідно стати схожими на Христа, ми повинні мати думки, які мав би Христос.
… Наші думки повинні бути зосереджені на Господі. Нам слід думати про Христа8.
Зробімо ж так, щоб наше життя, наш дім, наша робота вказували на те, що ми маємо характер, схожий на Христовий. Тож живіть так, щоб інші сказали про вас: “Це справжній християнин!”
Так, ми віримо в Ісуса Христа, навіть більше—ми дивимося на Нього, ми довіряємося Йому і стараємося набути Його рис9.
Христос—наш ідеал. Він—наш приклад. … Найкращим показником нашої справжньої величі є те, наскільки ми схожі на Христа10.
Бути схожими на Спасителя—завдання для кожної людини! Він—член Божества. Він—Спаситель і Викупитель. Він був досконалий в кожному аспекті Свого життя. У Нього не було ні вад, ні слабкостей. Чи ж можливо для нас … бути таким, як Він є? Відповідь: так! Ми не лише можемо, але це й наше завдання, наша відповідальність. Він би не дав нам цієї заповіді, якби не дав нам засобів для її виконання [див. Матвій 5:48; 3 Нефій 12:48].
Апостол Петро, зображений тут з воскреслим Ісусом Христом, навчає, як ми можемо набути риси Спасителя.
Апостол Петро розказав про процес, завдяки якому людина може зробитися причасником “Божої Істоти” (2 Петра 1:4). Це важливо, бо якщо ми справді стаємо причасниками божественної натури [“Божої Істоти”], то ми станемо схожими на Нього. Давайте уважно проаналізуємо, чого нас навчає Петро про цей процес. Ось що він сказав:
“Тому докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі чесноту, а в чесноті—пізнання,
а в пізнанні—стримання, а в стриманні—терпеливість, а в терпеливості—благочестя,
а в благочесті—братерство, а в братерстві—любов” (2 Петра 1:5–7).
Чесноти, вказані Петром,—це частина божественної натури, або Спасителевого характеру. Це ті чесноти, яких ми набуваємо, якщо хочемо бути більше схожими на Нього. Давайте розглянемо кілька з цих важливих рис.
Перша така риса, до якої додаються всі інші,—це віра. Віра—це фундамент, на якому розвивається благочестивий характер. …
Далі Петро каже, що ми повинні додати до нашої віри чесноту. … Чеснотна поведінка вказує на те, що [людина] має чисті думки і чинить вірно. Така людина не буде мати у своєму серці хтивості, бо мати її означає “зре[кти]ся віри”, а також втратити Духа (УЗ 42:23), а немає нічого важливішого в цій роботі, ніж Дух.
Чеснота споріднена зі святістю, характеристикою благочестивості. [Ми] повинні активно прагнути того, що є чеснотним і прекрасним, а не того, що є принижуючим або огидним. Чеснота буде прикрашати [наші] думки безупинно (див. УЗ 121:45). Як може будь-яка людина давати собі волю у пороках порнографії, ненормативної лексики чи вульгарності і вважати себе цілком доброчесною? …
Далі Петро описує наступний крок у цьому процесі—докладати знання до нашої віри та чесноти. Господь сказав нам, що “людина не може бути спасенною у невігластві” (УЗ 131:6). В іншому місці Бог наказав: “Шукайте старанно і навчайте один одного словам мудрості; так, шукайте в найкращих книгах слів мудрості; прагніть знання, саме через навчання і також через віру” (УЗ 88:118). … І хоч кожне вивчення істини є цінним, усе ж істини спасіння є найважливішими істинами, які може пізнати людина. Господнє запитання: “Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?” (Матвій 16:26) можна віднести до освітніх прагнень так само, як і до прагнення мирських благ. Господь також міг би спитати: “Яка ж користь людині, що дізнається про все на світі, але не дізнається, як бути спасенною?” …
Об’єднання нашої духовної освіти з нашим світським навчанням буде допомагати нам і далі зосереджуватися на тому, що є найважливішим в цьому житті. …
Наступна риса, описана Петром як частина божественної природи,—це стримання. [Cтримана людина] вгамовує свої емоції і слідкує за своїми словами. Вона у всьому помірна і не дозволяє собі дурниць. Одним словом, вона володіє собою. Вона керує своїми емоціями, а не вони нею. …
До нашої стриманості ми маємо додати терпіння. … Терпіння—це ще одна форма володіння собою. Це здатність відкласти задоволення і приборкати свої пристрасті. У своїх взаєминах з близькими терпелива людина не гарячкує, щоб потім не шкодувати. Терпіння—це самовладання у стресових ситуаціях. Терпелива людина з розумінням ставиться до помилок інших.
Терпелива людина також чекає на Господа. Ми іноді читаємо або чуємо про людей, які прагнуть якогось благословення від Господа, а потім, коли воно не приходить швидко, стають нетерпеливими. Частиною божественної натури є достатня довіра до Господа, аби бути “спокійними та зна[ти], що [Він] є Бог” (УЗ 101:16).
Людина, яка є терпеливою, буде толерантно ставитися до помилок і слабкостей дорогих їй людей. Оскільки вона любить їх, вона не буде вишукувати помилки або критикувати, або соромити.
Ще одна риса, згадана Петром,—благочестя, або доброта. … Людина, яка є доброю, співчуває іншим і лагідно ставиться до них. Вона зважає на почуття інших людей і ввічливо поводиться. У неї в природі є бажання допомагати. Доброта пробачає слабкості й помилки інших людей. Доброта поширюється на всіх—на літніх і юних, на тварин, на тих, хто займає низьке становище, і тих, хто займає високе.
Це—справжні якості божественної натури. Ви можете побачити, як ми стаємо більш схожими на Христа, коли ми є чеснотнішими, добрішими, терпеливішими та вміємо краще контролювати свої емоції?
Апостол Павло використав кілька яскравих виразів, аби проілюструвати, що член Церкви повинен відрізнятися від світу. Він рекомендує нам “у Христа зодягну[т]ися” (Галатам 3:27), “відкинути … старого чоловіка” і “зодягнутися в нового чоловіка” (Ефесянам 4:22, 24).
Остання й вінцева чеснота божественного характеру—милосердя, або чиста любов Христа (див. Мороній 7:47). Якщо ми справді стараємося бути більш схожими на нашого Спасителя і Вчителя, то навчитися любити так, як любить Він, має бути нашою найвищою метою. Мормон назвав милосердя “величнішим над усе” (Мороній 7:46).
Світ сьогодні багато говорить про любов, і багато хто її шукає. Але чиста любов Христа значно відрізняється від того, що світ вважає любов’ю. Милосердя ніколи не прагне егоїстичного задоволення. Чиста любов Христа прагне тільки вічного зростання та радості для інших. …
Спаситель сказав, що вічне життя—це пізнати істинного Бога та Його Сина Ісуса Христа (див. Іван 17:3). Якщо це істина, а я урочисто свідчу, що це є істина, тоді ми повинні спитати, як же нам пізнати Бога. Процес додання однієї доброчесної риси до іншої, як це описано Петром, стає ключем до набуття цього знання, що веде до вічного життя. Зверніть увагу на Петрове обіцяння, вміщене відразу ж після описаного процесу:
“Бо коли це в вас є та примножується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізнання Господа нашого Ісуса Христа” (2 Петра 1:8; курсив додано).
… Я молюся, щоб ці риси і якості Спасителя могли великою мірою бути в нас, щоб коли ми постанемо перед Судом і Він спитає кожного з нас: “Якою людиною ти є?”, ми змогли б підняти голову у вдячності та радості і відповісти: “Саме такими, як Ти є”11.
3
Спаситель втішатиме й надихатиме нас у наших стараннях залишатися на шляху, який Він позначив для нас.
Наскільки ми збиваємося з дороги, яку для нас позначив Чоловік із Галілеї, настільки ми програємо у своїх індивідуальних битвах. … Однак ми не залишені без Його допомоги. Знову й знову Він каже Своїм учням і всім нам: “Нехай серце вам не тривожиться. …”
“Коли будете в Мене просити чого в Моє Ймення, то вчиню”.
“Я не кину вас сиротами …”.
“Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! …” (Іван 14:1, 14, 18, 27)12.
Повернімося знову до Книги Мормона …, щоб дізнатися про декілька принципів того, як іти до Христа, бути вірним Йому, зосереджуватися на Ньому і цілковито віддаватися Йому. Ми процитуємо лише кілька з багатьох уривків стосовно цього.
По-перше, нам потрібно знати, що Христос запрошує нас прийти до Нього. “Тож Він посилає запрошення всім людям, бо руки милості простерті до них … Дійсно, Він каже: Прийдіть до Мене, і ви скуштуєте від плоду дерева життя” (Алма 5:33–34).
Прийдіть, бо Він стоїть “з розкритими обіймами, щоб прийняти вас” (Мормон 6:17).
Прийдіть, бо “Він заспокоїть вас у ваших стражданнях, і Він захищатиме вашу справу” (Кн. Якова 3:1).
“Так, прийдіть до Нього, і віддайте всю вашу душу як жертвоприношення Йому” (Омній 1:26).
Мороній, закінчуючи писати про яредійську цивілізацію, написав: “Я б хотів порадити вам шукати Цього Христа, про Якого пророки й апостоли писали” (Етер 12:41).
У заключних словах Моронія стосовно кінця нефійської цивілізації він сказав: “Так, прийдіть до Христа, і вдосконалюйтеся в Ньому, … і якщо ви відринете від себе всю безбожність і любитимете Бога з усією вашою могутністю, розумом і силою, тоді Його благодаті буде достатньо вам” (Мороній 10:32).
Ті, хто віддає себе Христу, є “свідками Бога в усі часи і в усьому, і в усіх місцях”, щоб такими залишатися “аж до самої смерті” (Мосія 18:9). Вони “зберіга[ють] це ім’я” Христа “завжди записаним” в їхніх серцях (Мосія 5:12). Вони беруть на себе “ім’я Христа, маючи рішучість служити Йому до кінця” (Мороній 6:3).
Якщо наше життя зосереджене на Христі, то “ми говоримо про Христа, ми втішаємося в Христі, ми проповідуємо Христа” (2 Нефій 25:26). Ми “отрима[ли] приємне слово Бога, і бенкету[ємо] Його любов’ю” (Кн. Якова 3:2). Навіть коли душа Нефія страждала через його беззаконня, він сказав: “Я знаю, Кому я довірився. Мій Бог був моєю підтримкою” (2 Нефій 4:19–20).
Ми пам’ятаємо пораду Алми: “Так, нехай всі діяння твої будуть для Господа, і куди б ти не пішов, нехай буде це з Господом; так, нехай всі твої думки будуть націлені на Господа; так, нехай любов твого серця буде спрямована на Господа завжди. Радься з Господом в усіх своїх діяннях” (Алма 37:36–37).
“Пам’ятайте, пам’ятайте,—сказав Геламан,—що на камені нашого Викупителя, Який є Христос, … ви повинні побудувати свій фундамент; так, щоб коли диявол пошле вперед свої могутні вітри, … [це] не матиме сили над вами, щоб втягнути вас до безодні нещастя” (Геламан 5:12).
Нефій сказав, що Господь “сповнив [його] Своєю любов’ю, аж поглинаючи плоть [його]” (2 Нефій 4:21). Ті, хто цілком віддають себе Христу, “ожива[ють] у Христі” (2 Нефій 25:25). Вони “не зазна[ють] ніякого лиха, без того, щоб воно не було поглинуто радістю через Христа” (Алма 31:38). Вони “опиняться в обіймах Ісуса” (Мормон 5:11). Нефій сказав: “Я уславляю мого Ісуса, бо Він викупив мою душу від пекла” (2 Нефій 33:6). Легій сказав: “Я оточений навіки руками Його любові” (2 Нефій 1:15). …
… Ця прекрасна душа, Мормон, написав у листі до свого улюбленого сина, Моронія, такі слова:
“Сину мій, будь вірним у Христі; і нехай те, що я написав, не засмучує тебе, не гнітить тебе до смерті; але нехай Христос підносить тебе, і нехай Його страждання, і смерть, і явлення Ним Свого тіла нашим батькам, і Його милість і довготерпіння, і надія на Його славу і вічне життя покоїться у свідомості твоїй завжди.
І нехай благодать Бога Батька, Чий престол високо на небесах, і наш Господь Ісус Христос, Який сидить праворуч Його сили, доки все не стане підлеглим Йому, існуватимуть і перебуватимуть з тобою завжди” (Мороній 9:25–26).
Я молюся про те, щоб кожний з нас також прислухався до цієї натхненної поради: “Будь вірним у Христі”. Тоді Він підніме нас і Його милість буде з нами навічно13.
Рекомендації для вивчення і навчання
Запитання
-
Президент Бенсон заявив: “Ніщо не позначилося такою великою мірою на цій землі, як життя Ісуса Христа” (підрозділ 1). Який вплив мало життя Спасителя на землі? Як саме Його життя вплинуло на вас?
-
Як змінюється наше життя, коли ми “думаємо про Христа”? Як наші думки впливають на наші риси характеру? Вивчаючи підрозділ 2, поміркуйте, що ви можете зробити для повнішого розвитку в собі Христових рис, про які там згадується.
-
Як можуть вчення, уміщені в підрозділі 3, давати нам надію, якщо ми стараємося бути більш схожими на Спасителя? Як Спаситель допоміг вам у стараннях наслідувати Його?
Відповідні уривки з Писань
Марк 8:34; Филип’янам 4:13; 1 Івана 3:23–24; 2 Нефій 25:23, 26; Мосія 3:19; Алма 7:11–13; Мороній 7:48
Допомога у вивченні
“Сплануйте виконання навчальних завдань, що зміцнюють вашу віру” (Проповідуйте Мою євангелію [2005], с. 22). Наприклад, навчаючись, ви можете поставити собі запитання на зразок наступних: “Як можуть ці вчення допомогти мені стати більш схожим\схожою на Спасителя?”