Священний літопис
Біля села Манчестер, округа Онтаріо, штат Нью-Йорк, є пагорб значних розмірів, що височить над усіма сусідніми. На західному боці того пагорба, біля його вершини, під великою кам’яною брилою в кам’яній скрині лежали ці пластини. Кам’яна брила була товстою і округлою посередині з верхнього боку і тоншала до країв, так що середина підіймалася над землею, а краї були нею вкриті.
Відчистивши землю, я взяв важіль, підсунув його під край брили і невеликим зусиллям підважив її. Заглянувши туди, я насправді побачив там пластини, Урім і Туммім, і нагрудник, як було сказано посланцем. Скриня, в якій вони лежали, була сформована з каменів, покладених разом у цементі. На дні скрині навхрест були два камені, і на них лежали пластини та інші предмети.
Я спробував був витягти пластини з скрині, але посланець заборонив мені це робити, сказавши, що час для появи цих пластин ще не настав, і не наступить, доки не пройде чотири роки з того часу; але він сказав мені, щоб я прийшов на це місце цього ж самого дня через рік, і що він тут зустрінеться зі мною, і що я повинен робити це, аж поки не прийде час дістати пластини.
Відповідно до цього веління я ходив на те місце, як минав рік, і кожного разу зустрічав там того самого посланця, і отримував настанови і знання від нього у кожній нашій бесіді стосовно того, що саме збирається робити Господь, як і в який спосіб його царство буде кероване в останні дні.
Матеріальні можливості мого батька були дуже обмежені, і ми змушені були заробляти на прожиток своїми руками, працюючи поденниками і беручись за будь–яку роботу, яка тільки траплялася. Інколи ми працювали у своїй місцевості, інколи—в інших краях, так і заробляли собі постійною працею на пристойне існування.
Мороні повернувся один раз на рік протягом чотирьох років і далі доручила молодому пророку. Після цих чотирьох років Джозеф отримав пластин і почав перекладати Книгу Мормона.
Нарешті настав час дістати пластини, Урім і Туммім та нагрудник. 22 вересня 1827 року я пішов, як звичайно, коли минув ще один рік, на місце, де було їх сховано, і той самий небесний посланець передав їх мені з таким дорученням, що я відповідаю за них, і якщо загублю через необережність чи недбалість, то буду відсічений; якщо ж я зроблю все можливе, щоб зберегти їх, поки він, посланець, прийде за ними, тоді вони будуть захищені.
Невдовзі я зрозумів, чому одержав таке суворе доручення про збереження пластин і чому посланець сказав, що, коли я зроблю все, що від мене вимагається, він прийде за ними. Бо як тільки стало відомо, що вони в мене, їх усіма способами намагалися забрати. Для здійснення цього наміру вдавалися до всіляких хитрощів, які тільки можна вигадати. Утиски посилилися, стали жорстокішими, ніж раніше, і багато людей постійно слідкувало за мною, щоб забрати їх у мене при нагоді. Але, дякуючи мудрості Божій, пластини було збережено, і вони залишилися у мене, аж доки я не здійснив з ними те, що вимагалося від мене. І коли в призначений день явився за ними посланець, я передав їх йому, і тепер він опікує їх аж до сьогоднішнього дня, тобто до 2 травня 1838 року…
5 квітня 1829 року прийшов до мого дому Олівер Каудері, якого я до цього ніколи не бачив. Він сказав, що вчителював у тій місцевості, де жив мій батько, а мій батько був одним з тих, хто посилав дітей до його школи, і він певний час жив і харчувався у батьковому домі. Там йому й розповіли, як саме я одержав пластини, і він прийшов тепер до мене, щоб довідатися про все це.
Через два дні після прибуття пана Каудері (тобто 7-го квітня) я почав перекладати Книгу Мормона, а він—записувати переклад.