Створені на Його образ
Наші тіла не було створено, щоб ними красуватися чи вихвалятися або оцінювати їх з огляду на суб’єктивні стандарти привабливості. Їх було створено, аби ми могли мати вічне життя.
Фотографія від Getty Images
У цифрову еру з усіх боків ми чуємо послання про те, що наші тіла не є достатньо хорошими, якщо вони не відповідають певним розмірам чи формам. Згідно з деякими постами в соціальних медіа може складатися враження, що нам слід їсти лише смузі із зелених органічних інгредієнтів та пробігати 16 км щодня, аби тіло стало “досконалим”, а отже, гідним похвали ваших друзів, сім’ї і навіть незнайомих людей.
Багато з нас соромляться того, що ми вважаємо недосконалим у своєму тілі. У нас виникає відчуття, що оскільки ми не можемо бути досконалими—бо не виглядаємо так, як моделі в Instagram—то не заслуговуємо на любов і похвалу.
Однак ніщо не може бути більш далеким від істини. Наше тіло—це дар від Бога. Його не було створено, щоб ним красуватися чи вихвалятися або оцінювати його з огляду на суб’єктивні стандарти привабливості. Його було створено, аби ми могли мати вічне життя.
Божественні істини
У доземному житті Небесний Батько дав Своїм духовним дітям знання про план спасіння. За цим планом ми мали отримати тіло, аби прожити життя на землі. Маючи фізичне тіло, ми будемо застосовувати свободу волі, щоб вивчати євангелію, отримати обряди, які дозволять нам повернутися до Нього і жити у воскреслому стані.
Тож, втілюючи план, “Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх” (Буття 1:27). Оскільки Небесний Батько має тіло з плоті й кісток (див. Учення і Завіти 130:22), отримання вами свого тіла дає можливість стати такими, як Він. Фізичне тіло не є лише незручною посудиною для нашого духа—воно є необхідним для нашого спасіння і піднесення.
Нас покликано не для того, щоб підтримувати певну вагу або щоб відповідати ідеалам краси певного суспільства. Нас покликано служити Богові й стати більше подібними до Ісуса Христа. Нас покликано проголошувати євангелію, створити для Господа праведну сім’ю та йти шляхом завітів, аби повернутися до Небесного Батька
Брехня Сатани
Якщо наявність фізичного тіла є таким великим благословенням, тоді чому так багато людей хочуть покращити вигляд свого тіла або постійно незадоволені своєю зовнішністю? Чому так багато людей дивляться на своє тіло з відразою, а не з любов’ю і турботою, з якими їх було створено?
Наше тіло—це привілей і дар. Можливо, однією з причин того, чому Сатана впливає на нас, перешкоджаючи любити чи цінувати своє тіло—це тому, що в нього його немає. Він відкинув план спасіння і його було скинуто з небес, щоб ніколи не відчути великої радості або великого болю земного життя. Він може спокушати думками про те, що наше тіло не достатньо хороше, що нам потрібно вдатися до небезпечних або нездорових крайніх заходів, аби відповідати мирським ідеалам “краси”. Якщо ми віримо, що повинні бути бездоганно привабливими, аби нас любили, наше бачення втрачає рівновагу і супротивник може вселяти в наш розум думки про неадекватність, нікчемність і почуття ненависті до себе.
Сатана хоче, аби ми забули, що створені на образ Небесного Батька і що наша вічна цінність не залежить від того, як ми виглядаємо. Супротивник знає, що зациклившись на своєму тілі, ми відволічемося від більш важливого—наших цінностей, стосунків з іншими людьми і стосунків з Богом. Супротивник хоче, аби зосередженість на зовнішньому вигляді чи на своїй вазі змусила забути про роботу, до якої нас було покликано—просувати вперед план щастя.
Обдаровані силою
Наше тіло є даром від Бога, і воно є важливим для нашого просування шляхом завітів. Розуміння, що наявність тіла є привілеєм, якого позбавлені ті, хто прийняв рішення діяти за планом Люцифера, замість того, щоб іти за Небесним Батьком та Ісусом Христом, сповнює надзвичайною силою. Нам потрібне тіло для отримання храмових обрядів, під час яких ми також навчаємося прекрасних істин стосовно мети й потенціалу нашого тіла. Наша фізична участь в обрядах священства є необхідною для підготовки до вічного життя. Ось чому ми повинні виконувати храмову роботу за померлих людей, духи яких зараз відділено від їхнього тіла й вони не можуть виконувати її самостійно.
Усвідомлення того, яким є справжній привілей наявності тіла, може мінімізувати будь-яку невпевненість, яка може виникати у вас стосовно свого тіла, замінивши ту невпевненість вдячністю.
Чудове возз’єднання
Колись кожен з нас також помре. Наше тіло на певний час буде відділено від нашого духа, поки ми не воскреснемо. Коли ми воскреснемо, кожну кінцівку, суглоб і волосинку нашого фізичного єства буде “відновлено до свого належного і досконалого стану” (Aлма 40:23). Я уявляю, яким чудовим буде те возз’єднання, коли відчуття дотику, смаку, запаху, слуху й зору здобудуть оновлену силу та енергію. Я уявляю, як підійду до членів сім’ї з простертими руками й обніму їх. Я не уявляю, що мене будуть турбувати сліди розтяжки через те, що я дуже швидко додав до свого зросту або через зайвий шар жиру на животі. Усе те зникне. Я уявляю, що ми зможемо бачити себе та одне одного такими, якими бачить нас Спастиель, і в наших тілах ми возз’єднаємося з Богом (див. 2 Нефій 9:4).
Наше тіло дане нам, щоб ми могли виконати міру свого сотворіння й отримати вінець слави у присутності Бога Батька (див. Учення і Завіти 88:19). Це стало можливим завдяки Спокуті й Воскресінню Ісуса Христа, Який викупив нас від смерті й гріха. Якщо ми використовуємо своє тіло для виконання роботи, до якої нас було покликано, а не для того, щоб зациклюватися на тому, як воно виглядає, тоді нам буде легше сягнути свого повного потенціалу в цьому житті й у наступному.