Незначні рішення, великі наслідки
Старійшина Массімо де Фео
Сімдесятник
Яку відповідь ми дамо, якщо світ запитає: “А чи не хочеш ти також піти?”
З дитинства мені завжди подобалося читати Новий Завіт. Я люблю читати про те, як Спаситель навчав Своїх учнів вічних принципів, що змінили їхнє життя назавжди.
Мені також було дивовижно бачити, як ті самі принципи змінили моє особисте життя у багатьох аспектах. Знову і знову я бачив, що коли ми застосовуємо вчення Господаря, наші особисті рішення, навіть незначні, часто ведуть до великих наслідків.
Моє “незначне” рішення
Багато років тому, щойно розпочавши роботу менеджера, я поїхав до Південної Америки на важливий робочий семінар, що проводився високопосадовцями тієї урядової організації, в якій я працював.
У перший же день по закінченні конференції “великий начальник” тієї організації оголосив про особливий захід, запланований на той вечір. Переконаний, що кожен оцінить його пропозицію, він з гордістю оголосив: “Щоб показати, як високо ми вас цінуємо, цього вечора ми запрошуємо всіх на особливу нічну прогулянку, під час якої ми будемо заходити в бари міста, відомі своїм незвичайним коктейлем. Ми будемо куштувати різні варіації цього напою й голосувати, в якому барі його готують найкраще. Буде конкурс і переможець. І не хвилюйтеся, все за мій кошт. Це моє особливе пригощення для вас”.
У той час, як усі оплесками підтримали такий план, той чоловік додав риторичне запитання: “Може хтось не піде? Кажіть про це зараз або ніколи!”
Поки всі аплодували, я думав про те, як незручно буде щось казати в присутності всіх цих людей всупереч сподіванням начальника, який вважав свою пропозицію неймовірною.
Втім за секунду я вирішив, що буду робити. Я підняв руку—єдиний з усіх присутніх. Потім він грізно запитав, що я хочу сказати. Я ніколи не чув такої гучної тиші за все своє життя!
Потім я сказав: “Пане, дякую за вашу щедрість, але я не піду з усіма цього вечора”.
Знову настала тиша, на мою думку ще більш промовиста, і він запитав: “Чому?” У ту мить я міг придумати хороше виправдання. Наприклад, що захворів або що необхідно зробити важливий телефонний дзвінок у другий кінець світу чи знайти якусь іншу причину, яка врятувала б мене від неминучої незручної ситуації. Однак я сказав просту істину, що я є членом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів і не вживаю алкоголь.
“Ми будемо розважатися без вас”
Якусь мить поміркувавши, він зрештою промовив: “Тоді ми будемо розважатися без вас”. А решті присутніх сказав: “Ідіть за мною. Ходімо й будемо розважатися! Нехай залишається сам?”
Я й досі пам’ятаю відлуння їхнього сміху, коли вони виходили з конференційної зали, в якій я залишився один. Я зрозумів, що дуже часто, обираючи Господа, ми, як навчав Президент Томас С. Монсон (1927–2018), лише вибираємо “те, що складніше й правильне, аніж те, що легше й неправильне”1, навіть ризикуючи залишитися на самоті.
Ідучи в свій номер, я згадував чіткий голос, який прозвучав у моїй свідомості: “А чи не хочеш ти також піти?” На якусь мить я замислився, а потім раптово на думку спали слова Симона Петра, сказані Спасителю. На таке ж саме запитання він відповів: “До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного” (Іван 6:68).
Я знову відчув спокій, і мені здавалося, ніби мене оточили й несуть на руках ангели. Хоча я був на самоті, однак не почувався самотнім. Оскільки я обирав Господа і відстоював свої принципи, то помітив, що коли ми обираємо Господа, то можемо залишатися на самоті у світі, однак Спаситель ніколи нас не залишить.
Незначні, однак великі
Рішення, які ми робимо щодня, можуть здаватися незначними, однак вони завжди мають реальне застосування й великі наслідки—хороші або погані.
У дійсності, через кілька років після того незабутнього дня, той самий начальник відвідав наш офіс у Римі. Він був таким самим—відчував свою владу й повноваження. Як і раніше, всім нам у його присутності було страшнувато.
Того разу, після всіх зборів, він підійшов до мене у зовсім іншому настрої. Він був несподівано добрим. Він сказав, що й досі пам’ятає день, коли я відстоював свої вірування. Потім, на мій подив, він запитав, чи не погоджуся я стати менеджером європейського відділу компанії, що відкривало неймовірні можливості для моєї кар’єри. У той час як він намагався переконати мене, що нова робота буде привабливою з точки зору зарплати, подорожей та пільг, найбільше враження справили такі його слова: “Ми не лише шукаємо людину з хорошими якостями. Нам потрібні цілісні люди, які відстоюють свої принципи. Нам потрібні такі, як ви”.
Я був здивований, почувши його слова. Я зрозумів, що моє незначне рішення відстоювати свої вірування, прийняте кілька років тому, згодом справило на нього таке велике враження. Моє незначне рішення згодом принесло мені великі благословення, як матеріальні, так і духовні. Іронія полягає в тому, що коли я прийняв нову посаду, то також став начальником більшості менеджерів, які сміялися з мене кілька років тому.
Правильний вибір
Президент Монсон сказав: “Коли ми думаємо про вибір, який робимо щодня в своєму житті—приймаємо одне рішення, чи інше,—вибираючи Христа, ми зробимо правильний вибір”2.
Апостол Павло також навчав, що, обираючи Господа, ми завжди робимо найкращий вибір, яким би важким він не був: “І знаємо, що тим, хто любить Бога, … усе допомагає на добре” (Римлянам 8:28).
Вибір, який ми робимо кожного дня, дійсно визначатиме те, ким ми станемо. Якщо ми обираємо Господа, то, за словами Президента Монсона, “ми зробимо правильний вибір”, бо, як зазначав Павло, “тим, хто любить Бога, … усе допомагає на добре”.
Часто ми вагаємося, чи робити нам правильний вибір, бо хочемо зробити приємне Господу, не образивши Сатану. Однак ми не можемо зробити приємне Богові, не образивши Сатану. Ми просто не можемо служити двом панам. Наше головне рішення завжди буде таким: чи жити за першими двома заповідями у правильному порядку—спочатку служити Богові, а потім нашому ближньому, чи поставити другу заповідь на перше місце, намагаючись догодити іншим, а потім уже Богу (див. Maтвій 22:37–39).
Бути свідком
Основний завіт, який ми укладаємо під час хрищення, такий: “бути свідками Бога в усі часи і в усьому, і в усіх місцях, де [ми] може[мо] бути” (Moсія 18:9; курсив додано). Завіт—це рішення, яке ми приймаємо раз і назавжди, кожної миті життя відстоювати свої вірування у якості свідків Бога. Обіцяне благословення полягає в тому, що Дух проливатиметься на нас більш рясно (див. Moсія 18:10).
Світ, однолітки й люди, які не поділяють наші цінності, завжди будуть чинити на нас тиск. Це відбувається, коли ми прагнемо жити за целестіальним законом у телестіальному світі. Дійсно, жити праведним життям у злочестивому світі—це нелегке завдання. Іноді воно здається величезним випробуванням. Іноді воно здається щоденним конфліктом. Але ми маємо обіцяння, що отримаємо Духа більш рясно, якщо будемо істинними свідками Бога. Коли ми молимося Небесному Батькові, Він благословить нас силою Святого Духа, надаючи ту додаткову допомогу, яка нам необхідна. Божественна благодать заповнить неминучу духовну порожнечу, яку відчуваємо всі ми, недосконалі істоти, які намагаються досягти вищих і святіших горизонтів.
Вічні наслідки
Вибір, який іноді може здаватися незначним, насправді має вічні наслідки. Однак, укладаючи завіт, ми отримуємо обіцяння. Коли ми обираємо Господа,—будучи свідками в усі часи, в усьому та в усіх місцях,—тоді усе допомагатиме на добре тим, хто любить Бога. Коли ми обираємо Господа, то можемо іноді залишатися на самоті, однак навколо нас будуть ангели, несучи нас, і ми більше не будемо відчувати себе самотніми (див. Учення і Завіти 84:88).
Я урочисто свідчу, що в ті священні моменти прийняття незначних рішень, які мають великі наслідки, ми знайдемо мир і спокій лише завдяки Небесному Батьку та його Сину, Ісусу Христу. Багато разів нас будуть запитувати: підемо ми зі світом чи будемо відстоювати свої принципи. Яку відповідь ми дамо, якщо запитають: “А чи не хочеш ти також піти?” Підемо ми зі світом чи залишимося з Господом? Зберігатимемо мовчання й будемо під дією чи відстоюватимемо свої вірування й натомість діятимемо?
Тож завжди обираймо Господа й з готовністю відповідаймо: “До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного”. Тоді ми будемо насолоджуватися як матеріальними, так і духовними благословеннями своїх праведних рішень у цьому житті й у вічності.