Лише в цифровому форматі
Усиновлення і сімейна історія—необмежені часом взаємини, вічні зв’язки
Як нам дізнатися про те, як слід виконувати сімейно-історичну роботу: по лінії нашої біологічної чи прийомної сім’ї?
Ми благословенні, що маємо можливість брати участь у храмових обрядах, що запечатують нас як сім’ї на час і на всю вічність. Як навчав Президент Рассел М. Нельсон: “Піднесення—справа сімейна. Лише завдяки спасительним обрядам євангелії Ісуса Христа сім’ї можуть здобути піднесення. Кінцева мета, якої ми прагнемо,—це бути щасливими з нашими сім’ями,—отримати ендаумент, бути запечатаними і підготовленими до вічного життя в присутності Бога”1. Ця можливість поширюється як на народжених у завіті, так і на всиновлених і запечатаних зі своїми сім’ями на вічність священними храмовими обрядами.
“Усиновлення дозволяє створити сповнені любові вічні сім’ї. Діти є беззаперечним благословенням, незалежно від того, чи приходять вони в родину шляхом усиновлення або народження. Діти, що були запечатані в храмі до своїх прийомних батьків, можуть отримати всі благословення приналежності до їхньої вічної сім’ї”2.
Коли всиновлена дитина починає займатися сімейною історією, вона може виконувати дослідницьку та храмову роботу для двох родоводів.
Рішення вести родовід по лінії запечатування (або прийомної родини) чи по лінії біологічної сім’ї, чи ж по обох лініях, слід приймати під час сімейних нарад і через одкровення. Єдиної правильної відповіді не існує, кожен, хто стає перед цим вибором, має зробити його шляхом молитви.
Старійшина Річард Г. Скотт (1928–2015), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, учив: “Будь-яка робота, яку ви виконуєте в храмі, піде вам на користь, але отримання обрядів за когось із ваших померлих предків зробить час, проведений у храмі, більш священним, і ви отримаєте навіть більші благословення. Перше Президентство зробило таку заяву: “Наш головний обов’язок полягає в тому, щоб знаходити і визначати наших власних предків” [Лист Першого Президентства від 29 лютого 2012 р.]”3.
Усиновлені нерідко мають суперечливі почуття по відношенню до своїх предків. Мері (ім’я змінено) сказала: “Сімейна історія мене дуже бентежить. Мені кажуть, що мої “предки”—це ті, з ким я запечатана на вічність, і іноді я відчуваю гордість за цю спадщину, проте я не можу позбутися ледь помітного відчуття відмінності через відсутність між нами уз крові. Моя біологічна сім’я провела масштабну сімейно-історичну роботу, вони показали мені кілька щоденників і фотографій. Це неймовірно і захопливо дізнатися, звідки взялися мої певні фізичні риси … і відчути своєрідний зв’язок під час читання слів, сказаних моїми генетичними предками. Але мене не полишає думка, що я наче запозичую це відчуття зв’язку, тому що я не є частиною цього храмового обряду”.
Сюзен (ім’я змінено), як і багато хто з усиновлених дітей, дуже цікавилася своїми рідними батьками. Ще немовлям вона була запечатана зі своєю прийомною родиною і відчула силу й підтвердження того, що це її люди—ті, з якими їй судилося бути вічно. Виконуючи сімейно-історичну та храмову роботу для цієї родини, вона відчула благословення. Однак це не позбавило її зацікавленості або бажання запропонувати спасительні обряди своїм кровним родичам. Вона хвилювалася, що, маючи це бажання, вона певною мірою порушує вірність своїй прийомній сім’ї. Але під час сповненої любові розмови зі своїми батьками вони її запевнили, що виконання священної роботи для своєї біологічної родини жодним чином не зменшить почуття любові та вірності.
Спільне рішення і одкровення
Сімейні ситуації дуже різноманітні, і те, що підходить одній людині, може не підійти для іншої. Якщо вашим прийомним батькам не подобається, що ви досліджуєте свій біологічний родовід, можливо, краще призупинити цю роботу і зосередитися на інших предках. Час для вашої біологічної лінії може настати дещо згодом, оскільки кожен народжений на землі матиме можливість у певний час отримати храмові обряди. Але знайте, що колись у наступному житті сімейні зв’язки, які через наше обмежене бачення здаються такими заплутаними, стануть зрозумілими.
Президент Даллін Х. Оукс, перший радник у Першому Президентстві, розповів історію його друга:
“Батько після смерті його улюбленої дружини і матері своїх дітей одружився вдруге. Деякі його дорослі діти були категорично проти повторного шлюбу і звернулися за порадою до близького родича, шанованого провідника Церкви. Дізнавшись причини їхньої незгоди, які стосувалися умов життя і взаємин у духовному світі або в царствах слави, що прийдуть за Останнім судом, провідник сказав: “Ви непокоїтеся не про те. Вам слід непокоїтися про те, чи ви потрапите до тих місць. Зосереджуйтеся на цьому. Якщо ви туди потрапите, все це буде набагато прекраснішим, ніж ви можете собі уявити”.
“Яке втішаюче вчення! Надійтесь на Господа!”4
Можливості FamilySearch
До речі, певні функції FamilySearch залишають вам різні варіанти. За бажанням можна з легкістю вести обидві лінії у вашій карті родоводу: як лінію запечатування, так і біологічну. На сайті FamilySearch.org у розділі “Family Tree” (Родинне дерево) ви можете вибрати варіант “Додати одного з батьків” у ваш запис. Це створить родинну лінію з окремою парою батьків, яку ви зможете досліджувати та для якої можете заносити дані для потрібної вам кількості попередніх поколінь. Ви можете вказати, на свій вибір, які саме батьки будуть відображатися у вашому записі, ці налаштування легко змінювати. Якщо ви захочете, у своєму особистому записі ви також можете зазначити тип зв’язку із цими батьками: біологічний чи через усиновлення.
За правилами Церкви ви маєте подавати [до храму] імена лише тих, з ким ви пов’язані, що дозволяє подавати храмові імена для біологічних, прийомних і опікунських родинних ліній, пов’язаних із вашою сім’єю.
Усиновлення в домі Ізраїля
Принцип і практика усиновлення стосуються майже кожної людини, що будь-коли народжувалася. Марк А. Пітерсон, колишній професор Університету Бригама Янга, учив:
“Усиновлення не обмежується особливими випадками, коли ми ставимо позначку “усиновлений(на)”. Це стосується кожного з нас. Апостол Павло … говорив про усиновлення як про процес, за допомогою якого ми стаємо учасниками завіту, частиною сім’ї Авраамової … Використовуючи термін усиновлення, Павло показував, що ті, хто вірить в Ісуса, стає частиною особливої родини. Це також справедливо для всіх нас, хрищених у Церкві сьогодні. Ми стаємо братами й сестрами.
Мабуть, найчіткішою є думка в посланні до Галатів:
“Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!
Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі!
А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці”. [Галатам 3:27–29] …
Приналежність до дому Ізраїля повідомляється нам конкретними словами під час отримання нашого патріаршого благословення. Тоді нам кажуть, до якого родоводу ми належимо. У багатьох випадках це також є проявом створення сім’ї через процес усиновлення. Іноді в межах однієї сім’ї є ті, хто походить з коліна Єфрема, а інші можуть бути з коліна Юди, Дана чи Манасії. Часто приналежність до будь-якого із цих колін є частиною процесу усиновлення, про який говорив Павло. Коли ми вибираємо послух і покаяння і приймаємо благословення завіту, нас запрошено у родину віри—Церкву. “Отже, ви вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога”5.
Великий план щастя
Великий план Небесного Батька є планом щастя. Йому відомо, що запечатування вічних сімейних стосунків може принести нам радість у вигляді близьких взаємин і сповнених любові родинних уз. Завдяки молитві ви знайдете шлях, який ви особисто маєте пройти стосовно ліній дослідження біологічної і прийомної сім’ї, беручи участь у храмовій і сімейно-історичній роботі протягом усього життя.