Піонери в кожній країні
Ана Куманда Рівера
Місіонерка і вчителька з читання в Еквадорі
“Де потрібне моє служіння?”
Сестра Ана Рівера заплела своє довге темне волосся і повісила сумку з Писаннями через плече. Це був початок ще одного дня її місії. Їй не терпілось побачити, які чудеса відбудуться цього дня.
Ана та її напарниця, сестра Карраскаль, вийшли на свіже ранкове повітря. Проходячи через селище, вони бачили високі вулкани, що виднілися здалеку. Ці сестри були одними з перших місіонерів, які служили в місцевості Отавало. Церква в Еквадорі була ще новою, але вона зростала.
“Ола!”—сказали вони, привітавшись з однією із сімей, яку навчали. Мати, батько і кілька дітей зібралися на урок.
“Сьогодні ми хочемо навчати про пророків”,—сказала напарниця Ани. Ана і сестра Карраскаль по черзі пояснювали, як Бог покликає пророків навчати про Ісуса Христа.
Коли наставав час читати, Ана відкривала свою Книгу Мормона. Ана завжди читала вірші з Писань, тому що сестра Карраскаль не вміла ні читати, ні писати. Однак сестра Карраскаль була сильною місіонеркою.
“Я знаю, що те, про що ми розповідали сьогодні, є істинним”,—сказала Ана наприкінці уроку. “Чи будете ви молитися, щоб дізнатися це для себе?”
Сім’я закивала. Ану огорнули теплі почуття.
У кінці дня сестра Карраскаль сказала: “Чи можеш ти навчити мене читати і писати?”
Ана не знала, що сказати. Вона ще ніколи нікого не навчала читати. Вона не знала, чи зможе.
“Я можу спробувати,—зрештою сказала Ана.—Не впевнена, що з мене вийде гарний учитель”.
Сестра Карраскаль широко усміхнулася. “Просто навчай мене,—сказала вона.—Я буду молитися Небесному Батьку, щоб він допомагав мені розуміти”.
Ана була вражена вірою сестри Карраскаль. “Добре. Я навчатиму!”—сказала вона.
Щоранку Ана старанно допомагала сестрі Карраскаль навчатися. Вони вчилися писати листи. Вони промовляли слова. Вони молилися про допомогу. Зрештою сестра Карраскаль змогла читати вірші з Писань, по одному слову!
Коли Ана завершила свою місію, вона повернулася додому в столицю Еквадора, місто Кіто.
Але їй хотілося продовжувати служити. “Небесний Батьку,—молилася вона,—я хочу продовжувати служити і мені потрібно знайти роботу. Будь ласка, допоможи мені дізнатися, як я можу працювати і водночас допомагати людям”.
Одного дня на молитву Ани прийшла відповідь. В її дім прийшов чоловік, це був брат Меса. Він працював у Церковній системі освіти.
“Ана,—сказав він,—Церкві потрібні волонтери, щоб навчати людей читати. Чи хотіла б ти допомогти?”
“Так!— відповіла Ана.—Де потрібне моє служіння?”
Він усміхнувся. “Знову в Отавало!”
Ана усміхнулася, уявивши, як повертається в улюблені села. Вона була вдячна за дари, які Небесний Батько дав їй і якими вона могла ділитися—даром читання і даром євангелії. Обидва були дивами.
Отавало—це регіон в Еквадорі в горах Анд.
Сьогодні в Еквадорі нараховується понад 250 000 членів Церкви.
Невдовзі в Еквадорі буде два храми.
Ана охристилася в 1974 році. Через рік вона вирушила на місію.
Протягом семи років Ана служила волонтером, допомагаючи людям вчитися читати.
Улюблена пісня Початкового товариства у Ани—“Молитва дитини”.
Ілюстрації Родріго Кордейро