Старатися разом
Джек шкодував, що накричав на маму.
“Ви повинні прощати один одного” (Учення і Завіти 64:9).
Джек потрапив у халепу. Він заважав гратися своїй молодшій сестрі Гарпер. Мама попросила його цього не робити. Він розкидав свої іграшки у кухні. Мама попросила їх позбирати. Він дістав усі пластикові стаканчики, щоб з них щось побудувати. Мама сказала йому покласти їх на місце. Потім він затіяв бійку зі своїм молодшим братом Адамом. І тоді вже мама накричала на нього. А Джек накричав на неї. Потім мама сказала Джеку піти посидіти на балконі.
Джек пробіг через кухню на балкон. Він щосили гримнув дверима. Він ходив туди-сюди, туди-сюди. Він був злий!
І засмучений. Йому було шкода, що мама накричала на нього.
Він зупинився і подивився вниз на машини, що проїжджали вдалині від їхнього багатоквартирного будинку. Він дивився, як повз проїжджали маленькі машини і великі автобуси. Йому було шкода, що він накричав на маму. Йому не слід було зачіпати Гарпер. Або битися з Адамом. Він не дуже гарно поводився сьогодні.
Джек зітхнув. Він знову подивився на дорогу і почав рахувати машини.
Невдовзі двері балкону повільно відчинилися. Це була мама.
“Джеку”,—лагідно сказала вона. Вона вийшла на балкон і повільно зачинила за собою двері. Вона стала за спиною Джека і разом з ним дивилася на машини.
“Вибач, що я не послухав тебе”,—сказав Джек. “І мені пробач, що я не втрималася. Пробачиш мене?”
“Звичайно”. Мама міцно обійняла Джека. “Вибач, що я на тебе накричала. Я все ще вчуся, як і ти, і часом роблю помилки”.
Джек міцно обійняв маму.
“Давай почнемо спочатку”,—сказала мама.
Вони з Джеком повернулися у кухню. Вона допомогла йому зібрати стаканчики. Разом вони допомогли Гарпер знайти її ковдру. Потім вони пограли у гру з Адамом і Гарпер. Коли Адам розгнівався через свій програш, Джек не розгнівався на нього. Мама широко усміхнулася йому. Вони навчалися і старалися разом.
Ілюстрації Боба Монахана