Чай чи сік манго?
Автор живе в шт. Каліфорнія, США.
Ця історія сталася на Тайвані.
“Чому ти не захотів чаю?”— запитав Джиро.
“Будь вірним ти” (Збірник дитячих пісень, с. 81).
Чанг прямував людною вулицею Тайваню. Його друг Джиро йшов поруч. Люди були повсюди! Покупці розглядали одяг на розпродажі, діти грали в ігри, а решта поспішали, розмовляючи по телефонах. Чанг міцно тримав лямки свого шкільного ранця, щоб ніде його не загубити.
“Не віриться, що вже майже кінець шкільного року!”—сказав Чанг вголос, щоб Джиро міг почути.
“Точно! Я вже готовий відпочити від уроків”,—сказав Джиро.
Чанг і Джиро пройшли повз столи з різною їжею. Пітайя і полуниці. Пекучі пельмені. Рулетики з арахісовим морозивом. Повсюди так смачно пахне! Але Чанг міг думати лише про те, як йому було жарко і душно.
“Я відчуваю, ніби я в духовці!”—сказав Чанг.
“Я також,—сказав Джиро.—Давай купимо щось попити”.
Вони пробралися до прилавка, де продавалися яскраві кольорові напої.
Джиро дістав гроші. “Два чаю боба, будь ласка”.
Чанг знав, що вживання чаю суперечить Слову мудрості. “Взагалі-то, можна мені сік манго?”—сказав він.
Джиро подивився на Чанга. У Чанга закрутило в животі. Може Джиро вважав Чанга диваком, бо той відмовляється від чаю?
Жінка подала Джиро холодний чай боба, а Чану—манговий сік. Потім хлопчики повернулися на дорогу, яка вела додому.
Джиро сьорбнув свій напій. “Чому ти не захотів чай? Він чудовий!”
Чанг закусив губу. “Ну, я не п’ю чай”.
“Чому?”
Чанг задумався, як йому відповісти на це запитання. Місіонери навчали його Слова мудрості. У класі Початкового товариства він дізнався, що дотримання Слова мудрості допоможе йому відчувати присутність Святого Духа.
“Я вірю в Бога, і Він хоче, щоб я піклувався про своє тіло. Він просить, щоб ми не пили чай, каву або алкоголь”,—сказав Чан.
“Звідки ти це знаєш?”—запитав Джиро.
“Я дізнався про це у церкві”.
Джиро зробив ще один ковток свого напою. “Це здається дурницею. Це ж просто чай! Він не зашкодить тобі”.
Чангу здалося, що у нього в животі стрибають жаби. Як він міг допомогти Джиро зрозуміти? Можливо, хтось у церкві міг би допомогти пояснити це Джиро.
“Хочеш колись піти до церкви разом зі мною? Я ходжу до Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Ти міг би дізнатися про Бога та Ісуса Христа”.
Джиро якусь мить подумав. “Мабуть, ні”.
“Гаразд”,—сказав Чанг. Йому стало трохи сумно, що Джиро не захотів піти з ним до церкви. Але він все одно був радий, що поділився своїм свідченням.
Згодом того тижня у школі вчитель Чанга, пан Лін, попросив усіх уваги. “Завтра—останній день шкільних занять. Оскільки кожен дуже старався цього року, у мене є сюрприз. Ми всі отримаємо чай боба!”
Увесь клас зрадів. Усі, крім Чанга. Він зісковзнув зі свого стільця. Сказати своєму вчителю, що він не п’є чай, буде навіть важче, ніж сказати це Джиро! Усі могли подумати, що це дивно, як подумав і Джиро.
Джиро підняв руку. “Пане Лін! Чанг не п’є чай. За своєю релігією. Можна замість чаю взяти йому сік манго?”
Пан Лін звернувся до Чанга. “Це правда, Чанге?”
Чанг кивнув.
Пан Лін усміхнувся. “Добре. Я замовлю для тебе сік”.
Після уроків Чанг і Джиро йшли додому разом. “Дякую за допомогу”,—сказав Чанг.
Джиро усміхнувся. “Ти—мій друг. Якщо щось важливо для тебе, це важливо й для мене”.
Ілюстрації Мелісси Менвілл