Геламан хоче дізнатися
“Це ж просто листи. Хіба це сімейна історія?”
“Серця дітей повернуться до їхніх батьків” (Учення і Завіти 2:2).
Геламан хоче дізнатися про багато чого. Йому цікава фізика та історія. І він хотів дізнатися, як усе було, коли його дідусі і бабусі були такого ж віку, як він.
Одного дня він кидав футбольний м’яч об паркан на вулиці. Раз по раз він ударяв по м’ячу.
Цікаво, в які ігри діти грали на вулиці колись давно?—подумав він. Чи грали його дідусі також у футбол, коли були дітьми?
Геламан зупинив м’яч ногою. Стривайте … він же може в них запитати!
Він забіг додому, сів до комп’ютера і увійшов у свій акаунт. Мама з татом створили для нього особистий акаунт. Він користувався ним для спілкування електронною поштою з рідними, які далеко жили. Сівши, він надрукував електронного листа бабусі Барнс.
Геламан хоче дізнатися …
Якою була твоя улюблена вулична гра в дитинстві? У мене це футбол.
З любов’ю,
Геламан
Клац! Він відправив своє запитання. Те ж саме запитання від відправив дідусю Барнс. Потім він також відправив його бабусі і дідусю Вайт.
Наступного дня Геламан перевірив свою електронну пошту. У нього були два нових повідомлення! Клацнувши, він відкрив перше.
Привіт, Геламане!
Найбільше на вулиці мені подобалося грати паперовими ляльками. Ми з подружками вішали покривало і робили маленький будиночок. Також я любила грати в камінчики, класики і їздити на велосипеді.
З любов’ю,
бабуся Вайт
Потім він прочитав електронного листа від дідуся Вайта.
Привіт, Геламане!
Коли я був хлопчиком, у нас не було ні телевізорів, ні комп’ютерів. Тому ми багато часу гралися просто неба. Влітку ми ходили купатися, а взимку—кататися на ковзанах. А ще нам з друзями подобалося грати у гру “Захопи прапор”.
З любов’ю,
дідусь Вайт
Геламан усміхнувся. Йому було цікаво дізнатися про своїх дідуся і бабусю!
Дні минали, і Геламану захотілося дізнатися ще дещо. Кожного разу, коли в нього виникало запитання, він ставив його дідусям і бабусям. І він так багато дізнався про них!
Він дізнався, що дідусь Барнс займався бальними танцями. Бабусі Барнс подобалося запам’ятовувати слова і робити цікаві фотоальбоми. Бабуся Вайт боялася співати перед людьми. Але потім вона заспівала на шкільному випускному. Дідусь Вайт ще в дитинстві навчився робити моделі літаків, і йому досі подобається їх робити.
Геламан засміявся, коли прочитав про Томмі, старого кота бабусі Вайт. Вона одягала на нього ляльковий одяг і возила в колясці.
“Що ти там читаєш, Геламане?”—запитав тато.
“Це лист від бабусі Вайт,—сказав Геламан.—Я дещо в неї запитував”.
Геламан показав татові всі електронні повідомлення, якими він обмінювався зі своїми дідусями і бабусями.
“Здається, ти зібрав чимало сімейних історій!—сказав тато.—Чому б нам не викласти їх на FamilySearch?”
Геламан захитав головою. “Це ж просто листи. Хіба це сімейна історія?”
“Авжеж!—сказав тато.—Завжди, коли ми дізнаємося щось про свою сім’ю, це і є сімейна історія. Важливо зберегти ці історії, щоб можна було пригадати їх у майбутньому. Дивись! Я дещо тобі покажу”.
Тато допоміг Геламану увійти на FamilySearch.org і надрукувати все, що йому розповіли його дідусі і бабусі.
“Тепер ці історії збережено, щоб наша сім’я могла прочитати їх колись у майбутньому. Цікаво, правда?”—запитав тато.
“Так!—усміхнувся Геламан.—І у мене є ще багато запитань, які я б хотів поставити”.
Ілюстрації Гарета Конвея