Давай запросимо всіх!
Автор живе в шт. Юта, США.
Джером хотів, щоб усі родичі прийшли на його хрищення.
“Я хочу, щоб сімʼя разом була моя. Шлях до цього нам Господь вказав” (Збірник дитячих пісень, с. 98).
Джером сів на траву напроти марае—його нани (бабусі). Родинне зібрання ось-ось мало початися!
Він подивився на червоне різьблення збоку будівлі. “Мамо, а як сказати ім’я бабусі жестовою мовою?”—запитав він. Бабуся Джерома мала втрату слуху. Іноді в пам’ять про неї вони вчилися жестової мови.
“Ось так”,—сказала мама. Вона повільно показала ім’я за допомогою жестів. Джером повторив ці жести своїми руками. Йому подобалося дізнаватися про свою сім’ю.
“І я хочу спробувати!”—Кейті, двоюрідна сестра Джерома, сіла поруч з ними. Мама ще раз показала, як виглядає це ім’я.
“А можна наступного місяця на моє хрищення ми заспіваємо пісню жестовою мовою?”—запитав Джером.
“Звичайно!”—сказала мама.
“А що таке хрищення?”—запитала Кейті.
Більшість родини Джерома не була членами Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. “Хрищення—це особлива подія в моїй церкві,—сказав Джером.— Це коли ти даєш обіцяння йти за Ісусом, а Він обіцяє тобі допомагати”.
“Цікаво”,—сказала Кейті.
“Хочеш прийти на моє хрищення?”—запитав Джером.
“Звісно!”—Кейті усміхнулася. Потім Джером звернувся до своєї мами.
“Чи можемо ми також запросити прийти решту двоюрідних братів і сестер? Ну і моїх тіток і дядьків?”
Мама кивнула головою. “Думаю, це чудова ідея”.
Джером і мама запросили решту сім’ї прийти на хрищення. Тітки і дядьки також не дуже багато знали про хрищення. Але вони знали, що це був особливий день для Джерома. “Ми прийдемо!”—сказали вони.
Минали тижні. Нарешті настав день хрищення Джерома! Коли Джером увійшов у каплицю, він широко усміхнувся. Усі ряди були зайняті його родичами!
Спочатку тато Джерома виступив на тему хрищення і дару Святого Духа. Він також говорив про те, якими важливими є сім’ї. “Ми дуже щасливі, тому що Джером сьогодні христиться. І ми такі щасливі, що з нами наші рідні!”—сказав він. “Що є найважливішим у світі?—запитав він.—Це люди, люди, люди”.
Усі усміхнулися. Це була приказка народу маорі, яку вони всі любили.
Після виступу тата настала черга виступати Джерому і мамі. Вони заспівали пісню Початкового товариства жестовою мовою. Це допомогло Джерому ближче відчути свою бабусю.
Потім Джером з татом увійшли у христильну купіль. Коли Джером стояв у воді, він подивився на всю свою родину. На двоюрідних братів і сестер, тіток і дядьків. Вони всі прийшли!
Джером заплющив очі. Його сповнили теплі, приємні відчуття. Здавалося, що хтось сильно його обіймає. Він подумав про свою бабусю. Він подумав про своїх предків. Він знав, що вони також пишалися ним.
Джером переодягнувся у сухий одяг. Потім він обійняв кожного члена своєї родини. Він був вдячний за всіх їх. І він був вдячний за членів його сім’ї на небесах, яких він колись зустріне. Джером хотів продовжувати робити правильний вибір, щоб вони ним пишалися.
Ілюстрації Оксани Гривіної