Дружба в Початковому товаристві
У Початковому товаристві стало веселіше, коли Ліззі почала допомагати Еббі.
“Будь зразком для вірних” (1 Tимофію 4:12).
Раніше Ліззі вважала, що багато пісень Початкового товариства були нудними. Їй подобалися пісні про Ісуса, але для рухливих пісень вона почувалася занадто дорослою. Під час них вона зазвичай неохоче рухалася і бурмотіла слова.
Та це в минулому. Тепер Ліззі співала всі пісні якомога радісніше. Вона сиділа струнко. Співала голосно. Їй було весело.
А все тому, що поруч з нею сиділа Еббі.
На початку року Ліззі та іншим дітям у її класі призначили по одній новій дитині з класу “Сонячний промінь”. Їхнє завдання полягало в тому, щоб допомогти другу або подрузі з класу “Сонячний промінь” почуватися вільніше у Початковому товаристві.
Ліззі стала подружкою для Еббі. Вони сиділи разом у Початковому товаристві. Вони разом співали. Завжди, коли вони бачили одна одну в церкві, вони махали або обіймалися.
Ліззі подобалося бачитися з Еббі кожної неділі. І вона знала, що Еббі подобається бачитися з нею. Еббі брала з неї приклад. Коли Ліззі голосно співала, так робила і Еббі. Коли Ліззі, склавши руки, сиділа благоговійно, так робила і Еббі. Через це Ліззі хотілося завжди бути гарним прикладом.
Ліззі хотіла, щоб Еббі любила Початкове товариство. Вона хотіла, щоб Еббі було весело і вона відчувала, що її люблять. Вони могли разом дізнаватися про євангелію!
Еббі та Ліззі сиділи пліч-о-пліч, як і кожної неділі. Але сьогодні вони сиділи на подіумі в каплиці з рештою дітей Початкового товариства. Це був виступ Початкового товариства.
Еббі махала ногами і усміхалася Ліззі.
“Скоро твоя черга”,—прошепотіла Ліззі. У кожного з дітей Початкового товариства були слова для виступу. Старші діти, такі як Ліззі, читали виступи подовше. Молодші, такі як Еббі, ділилися короткими виступами. Ліззі допомогла Еббі вивчити її слова.
“Просто пам’ятай, що треба говорити голосно і чітко, аби всі почули”,—сказала Ліззі.
“Ти ж вийдеш зі мною, правда?”—запитала Еббі. Вона виглядала схвильованою.
“Звичайно!—сказала Ліззі.—Я буду стояти поруч. У тебе все чудово вийде”.
Вони стояли і співали пісню разом з іншими дітьми. Ліззі пам’ятала, як раніше не любила виступи Початкового товариства. Але з Еббі стало набагато веселіше!
Далі мала виступати Еббі. Двоє дівчат вийшли разом до мікрофону. Ліззі допомогла Еббі стати на маленький стілець. Еббі завмерла. Вона виглядала наляканою.
Ліззі обняла Еббі за плечі. Вона ледь стиснула їй плече і сказала пошепки: “У своїх молитвах …”
Еббі глибоко вдихнула. “У своїх молитвах я кажу Небесному Батьку, за що я вдячна”. Її голос був упевненим і чітким.
Еббі широко усміхнулася, взяла Ліззі за руку і зістрибнула зі стільця. Вони сіли на свої місця, а інші діти підійшли до мікрофону.
“У тебе так чудово вийшло, Еббі!”—сказала Ліззі.
“Мене було чутно і зрозуміло?”—запитала Еббі.
“Усе було досконало!—відповіла Ліззі.—Я впевнена, що тебе було чудово чутно навіть на задньому ряді!”
Еббі задоволено знизала плечима і пригорнулася до Ліззі. Вони слухали, як виступали інші діти і говорили, за що вони вдячні.
“Знаєш, Ліззі?”—сказала Еббі. Ліззі нахилилася, і вона прошепотіла їй на вухо.
“Я вдячна за тебе!”
Ліззі усміхнулася. “А я—за тебе!”
Ілюстрація Ліз Бріззі