Розфарбовуємо нудний день
Дарувати малюнки сусідам було так цікаво!
Клара застогнала: “Нічим зайнятися!”
Насправді їй багато чого хотілося робити. Але вона не могла. Їй хотілося піти поплавати. Але басейн був зачинений. Їй хотілося пограти своїми іграшками. Але вони ще лежали в запакованих коробках. Їй хотілося пограти з друзями. Але її сім’я щойно переїхала. Тепер вони жили в квартирі і не знали нікого з сусідів.
“Чому б тобі не помалювати?”—запитала мама.
“Це нудно”,—сказала Клара.—
Але її молодший братик, Бен, був тут як тут. “Так!”—сказав він. Він побіг до стола і взяв олівці. Він намалював дерево і жовте сонце.
“Я хочу подарувати цей малюнок нашим сусідам”,—сказав він.
Клара насупилася. “Але ми не знаємо наших сусідів”.
“Тоді ходімо познайомимося з ними!”—сказала мама.
Бен з мамою вийшли в загальний коридор. Вони постукали у двері квартири навпроти. Клара підглядала у двірний отвір.
Відчинила жінка. Бен дав їй малюнок. Жінка усміхнулася. “Дякую!”—сказала вона.
Клара бачила, як Бен, широко усміхаючись, знову сів до столу. “Можливо, помалювати—не так вже й погано”,—подумала вона.
Клара сіла поруч з Беном. Вони обоє зробили по малюнку. Клара намалювала ракету і багато зірок.
Вони подарували свої малюнки ще двом сусідам. Потім вони зробили ще кілька малюнків. Решту дня вони дарували свої малюнки. Дехто виглядав сумним, коли відчиняв двері. Але коли вони дивилися на малюнок, то усміхалися. Клара і Бен познайомилися навіть з кількома дітьми, які жили в їхньому під’їзді.
Коли вони подарували всі свої малюнки, Клара взяла маму за руку. “Це було дуже весело!”
Мама усміхнулася. “Коли ми робимо для когось щось добре, це робить їх щасливими. І це робить щасливими нас. А найголовніше, це також робить щасливим Небесного Батька”.
“Можливо, завтра ми запросимо інших дітей помалювати з нами”,—сказала Клара.
“Здається, це чудова ідея!”
Клара усміхнулася. Робити малюнки і дарувати їх було весело. Її нудний день перетворився на щасливий!