Відеозапитання
Хосве потрібні відповіді, але кого він може запитати?
Хосве зайшов в інтернет-кафе. Уздовж стіни стояли комп’ютери, і по всьому залу лунали клацання та гудки з відеоігор. У нього вдома не було комп’ютера, тому, якщо йому був потрібен комп’ютер, він приходив сюди. Йому не терпілося подивитися цікавенькі відео!
Його друг, Карлос, прийшов одразу за ним. Хосве дав власнику гроші. Потім вони з Карлосом знайшли вільний комп’ютер.
Спочатку Хосве подивився смішне відео, про яке розповідав його шкільний друг. Потім Карлос вибрав ще одне відео. Вони по черзі продовжували вибирати відео.
“Дивись, це про Церкву”,—сказав Хосве. Він клацнув відео і почав дивитися.
Чоловік у відео сказав про Церкву щось таке, що викликало збентеження. Він сказав, що Церква не є істинною. Через це відео Хосве відчув ком у горлі.
“Думаєш, сказане цим чоловіком правда?”— запитав Хосве, коли відео закінчилося.
Карлос похитав головою. “А ти як думаєш, це правда, те, що він сказав?”
Хосве насупився. Він молився, щоб дізнатися, чи є Церква істинною, і в нього були гарні почуття щодо цього. Він завжди відчував спокій на серці, коли ходив до церкви або читав Писання. Але він не знав, що й думати про те, що почув у відео.
Того вечора Хосве крутився в ліжку. Він не міг заснути! У нього в голові кружляло стільки запитань. Але кому він міг їх поставити? Папá не був членом Церкви, а мамá була дуже зайнята на роботі. Поговорити було ні з ким.
Наступного дня у школі Карлос весело усміхався. “Я запитав свого тата про те, що той чоловік говорив у відео. Він відповів на всі мої запитання”.
Хосве випрямився. “Справді? Як думаєш, а мені можна також поговорити з твоїм татом про це?”
“Так! Приходь до мене додому після школи, і ми можемо поговорити з моїм татом”.
Решта навчального дня повільно тягнулася. Хосве не сиділося на стільці. Йому було важко зосередитися. Він може отримати відповіді на всі запитання, що кружляли у нього в голові!
Після школи брат Саваля, тато Карлоса, сів разом з Хосве і Карлосом. Вони довго розмовляли про те відео. У брата Саваля була відповідь на кожне запитання, яке мав Хосве!
“Я хвилювався, що ви не зможете відповісти на мої запитання”,—сказав Хосве.
“Навіть якби я і не відповів, Небесний Батько завжди має відповіді”,—сказав брат Саваля.—
“Але завжди, коли я молюся, щоб про щось дізнатися, до мене просто приходить відчуття. Я не отримую справжньої відповіді”,—сказав Хосве.
“Часом відчуття і є нашою відповіддю,—сказав брат Саваля.—Ми завжди можемо продовжувати вивчати Писання і молитися про розуміння. Відповіді можуть не прийти одразу, і це нормально. Небесний Батько знає все, чого не знаємо ми. А Святий Дух може допомогти нам відчути спокій”.
Решту дня Хосве думав про те, що сказав брат Саваля. Того вечора він став на коліна помолитися. “Небесний Батьку,—сказав він,—чи правда те, що сказав брат Саваля? Я не хочу бути розгубленим”.
Хосве стало спокійно й радісно. Він був вдячний, що міг продовжувати ставити запитання. І він був радий, що Небесний Батько дав йому потрібну відповідь.