Ісус Христос: спокій серед штормів

Джессіка Брюссо

Співробітниця редакції церковних журналів

У деякі дні вам може здаватися, що вас кидає у життєвих штормах. Але Ісус Христос має силу дати вам спокій, якого ви більше ніде не знайдете.

Десь посеред останнього навчального року у старших класах я отримала великий сюрприз. Моїх батьків покликали головувати над місією у Монтевідео, Уругвай, що означало, що вони переїдуть на інший кінець світу з чотирма моїми молодшими братами і сестрами. Я вже й так хвилювалася через закінчення школи, але тепер я мала ходити до коледжу зовсім сама, поки моя сім’я перебуватиме на іншому континенті. Я відчувала жах.

Перехід від школи до коледжу був для мене надзвичайно складним. Хоча мене оточували доброзичливі співмешканки по кімнаті й тисячі студентів, я ніколи не почувалася більш самотньою. Тиск від навчання був приголомшливим. Я не знала, що хотіла вивчати, й уроки здавалися дуже складними. У мене також були важкі стосунки, де мною маніпулювали через мої емоції, і це сильно підірвало моє психічне здоров’я. Мене охопив страх перед майбутнім.

Невдовзі через відчуття депресії, страху та самотності я більше не могла функціонувати. Навіть звичні справи, здавалося, було неможливо виконати. Одного ранку я просила Небесного Батька дати мені сили, щоб пережити той день. “Я не можу пройти через це сама”,—молилася я. У рідкісний для мене момент ясності у розумі та почуттях я відчула у свідомості такі слова: “Тобі й не треба”. Спокій наповнив мої думки. Шторм у моєму розумі вщух.

Кілька наступних місяців (і років) не були легкими. Моя депресія та відчуття самотності не зникли негайно. Але вперше на особистому рівні я зрозуміла, що означає мати Спасителя. Я знала, що Він розумів мої труднощі та мій біль. Я знала, що Він був Єдиним, Хто міг мені допомогти. І Він допоміг.

Минули роки. Я відслужила на місії, закінчила коледж і тепер щаслива у шлюбі. І я знаю, що не досягла б жодної з цих цілей, якби не довіряла Господу.

Мовчи, перестань!

Ісус спав на човні, де були Його апостоли, коли здійнявся шторм. Апостоли розбудили Ісуса і сказали: “Учителю, чи тобі байдуже, що ми гинемо?” (Марк 4:38). Саме у той момент, коли вони думали, що помруть у вирі шторму, Господь піднявся і “вітрові заборонив, і до моря сказав: “Мовчи, перестань!” І стих вітер,—і тиша велика настала” (Maрк 4:39).

Скільки разів ви у своєму житті запитували: “Чи Тобі байдуже, що я гину?” Іноді, коли ви проходите через складні випробування, може бути легко відчувати себе самотніми і покинутими. Вам може бути цікаво, чому Господь не втихомирить ваші шторми. Може здаватися, що у вашому житті ніколи не запанує та “тиша велика”, про яку говориться у 39-му вірші.

Але важливою складовою цієї історії є принцип, якого Спаситель навчав далі. Він сказав: “Чого ви такі полохливі? Чому віри не маєте?” (Марк 4:40). У момент, коли апостоли переживали страх і відчай, вони забули, Хто був з ними поряд. Син Бога, Який створив саму землю, спав на їхньому човні. Чого їм було боятися?

Так само Спаситель має силу заспокоїти будь-який шторм у вашому житті. Він може зцілити ваш біль, полегшити ваші тягарі й надати світло, коли ви у темряві. Ваша роль у цьому процесі—це застосовувати ще більшу віру в Ісуса Христа.

Знаходити силу в Господі

Життя із ще більшою вірою може додати силу Христа у ваше життя. Коли Разафімалаза з Мадагаскару закінчував складний рік навчання у школі, померла його тітка. Він був у відчаї. Зосереджуватися на уроках було майже неможливо. Він готувався до останніх екзаменів того року. Він молився: “Будь ласка, забери мій сум і дай мені силу піти завтра на екзамен”. Після молитви Разафімалаза відчув силу. “Я відчув, що забув про свій сум,—сказав він.— Бог дає мені силу робити будь-що”.

Важливо пам’ятати, що іноді Господь заспокоює шторми у вашому житті, а іноді Він, натомість, заспокоює й утішає вас, поки шторм вирує. Коли у вас є віра у Нього, ви також довіряєте Його волі і розкладу. Ви вірите, що Він допоможе вам, незалежно від того, коли насправді до вас прийде мир і спокій.

Довіряти Його розкладу

Молода жінка на ім’я Енн знає, що таке відчувати страх. “Я потерпаю від сильної тривожності та помірного розладу СДУГ (синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю),—каже вона.— Іноді через це мені здається, що оточуючі мене не розуміють, і мені важко дивитися на все з точки зору вічності. Недавно я читала у книзі Буття про Сарру, якій потрібно було чекати десятиліттями, щоб мати дитину. Я зрозуміла, що мені теж, вірогідно, потрібно буде довго чекати, аби зцілитися. Я знаю, що Христос не кине мене, коли я відчуваю тривожність. Він поряд, щоб допомогти мені пережити її”.

Якщо ви вибираєте довіряти Господу, це не означає, що вам потрібно ігнорувати величезні випробування у вашому житті. Але це означає, що вам потрібно “зосереджуватися на безкінечній величі, доброті і абсолютній силі [вашого] Бога, довіряючи Йому … з радісним серцем”¹. Коли ви будете відчувати самотність, сум, тривожність, чи будете чекати на обіцяні благословення, згадайте наступне запитання: Ви чекаєте на “тишу велику” із лякливим серцем, чи серцем, сповненим віри?