“Стати справжнім чемпіоном”, Заради зміцнення молоді, бер. 2023.
Стати справжнім чемпіоном
Феліпе є одним із найкращих у світі в таких бойових мистецтвах, як карате, дзюдо та у змішаних бойових мистецтвах. Але служіння на місії—це найбільший його пріоритет.
Фотографії Шерлі Бріто
Феліпе Ф. з Пари, Бразилія,—не звичайний 18-літній юнак. Він брав участь у професійних змаганнях зі змішаних бойових мистецтв, дзюдо та карате. І у нього це досить добре виходить. Він виграв міжнародне змагання зі змішаних бойових мистецтв “Iron Man” (Залізна людина). Він є двократним чемпіоном штату Пара, віце-чемпіоном Бразилії і міжнародним віце-чемпіоном із дзюдо. Також він є десятикратним чемпіоном штату Пара, десятикратним чемпіоном Бразилії, чемпіоном Південної Америки, чемпіоном Панамериканських ігор і трикратним чемпіоном світу з карате. Нічого собі!
Причини його успіху
Феліпе тренується з семирічного віку. Але він вважає, що найбільша причина його успіху—це Бог. “Я завжди молюся про допомогу Господа”,—каже він.
Під час його останнього Панамериканського чемпіонату з карате, Феліпе почувався не дуже впевненим. Але тоді тато дав йому благословення священства. “Після цього мій розум прояснився, і це допомогло мені перемогти того дня у чемпіонаті. Я виграв два останні матчі на останній секунді. Усі думали, що це неможливо. Я зробив неочікуваний рух, який допоміг мені виграти, і, на мою думку, це все було завдяки благословенню мого тата”.
Його тато протягом років дав йому багато благословень. Феліпе знає, що отримане благословення не гарантує перемоги, але вірить, що Господь може допомогти йому залишатися зосередженим і покращити його навички. “Це додає мені впевненості,—каже Феліпе.— Я знаю, що яким би не був результат, рука Господа була там”.
Решта його сім’ї також надавала велику підтримку. На одному турнірі зі змішаних бойових мистецтв Феліпе побачив свою сім’ю на лавах для глядачів. “Усі вони скандували моє ім’я. У мене не було слів”. Він додає: “Я надзвичайно вдячний за свого батька і матір, які вказали мені правильний шлях”.
Феліпе відчуває, що йдучи цим шляхом він отримав допомогу у спорті. Його друзі часто насміхалися з нього, коли він не робив того, що робили вони. Але Феліпе не шкодує про це. “Так само, як євангелія приносить благословення, у спорті вона також сприяє досягненням! На результат впливає все, і пропущена вечірка з друзями і вживання корисної їжі”.
Рішення служити на місії
Тепер, коли йому 18 років, у Феліпе є багато можливостей. Недавно його запросили тренуватися у престижній академії зі змішаних бойових мистецтв, і йому надходять пропозиції від менеджерів з усього світу. Але він хоче спершу відслужити на місії.
“Для мене це легкий вибір,—каже він.— Господь на першому місці. Решта може зачекати, оскільки Він завжди благословляє вас за слухняність”.
Старший брат Феліпе, Джуніор, який недавно сам повернувся з місії, частково вплинув на його рішення. Він сказав Феліпе, що немає нічого кращого, ніж служити на місії, і що йому слід поїхати, навіть якщо люди намагатимуться вмовити його не робити цього.
І були такі люди, які радили Феліпе залишитися. Багато хто з його родичів не є членами Церкви. “Вони не розуміють, що служіння на місії має більшу цінність, ніж багатство чи слава. Коли виникають такі розмови, я просто намагаюся навчати євангелії”,—каже Феліпе. І в один з таких моментів відбулася важлива місіонерська розмова.
Недавно двоюрідний брат Феліпе помер, і дядько Феліпе дуже горював через смерть свого сина. Феліпе розказав цьому дядькові про план спасіння. Після того дядько обняв його і вибачився за те, що радив не їхати на місію. “Він сказав, що у мене був дар торкатися сердець людей, і що мені потрібно було служити,—згадує Феліпе.— То був важливий для мене момент, коли людина, яка нічого не знала про те, що таке місія, зрозуміла її справжню мету”.
У Феліпе були часи, коли він сам не був певний, чи потрібно йому служити на місії. “Я щодня читав Писання. І якось увечері у мене виникло багато сумнівів щодо мого вибору. Я почав думати: “Може мені варто залишитися і позмагатися трохи довше?” Але потім я прочитав у Книзі Мормона про нефійців, які починали бути невдячними і сповнюватися гордині. Яків навчав їх, що їм потрібно було ставити Господа на перше місце. [Див. Кн. Якова 2:12–21]. Після того я не сумнівався у своєму виборі”.
“Сьогодні я знаю, чого я хочу, і я знаю, що повернувшись з моєї місії я буду в чомусь благословенний. Я можу продовжувати займатися змішаними бойовими мистецтвами, або робитиму щось інше, але я знаю, що Бог дає нам те, що нам потрібно”.
Сила щоденного навернення
Феліпе не завжди мав таку радість і впевненість щодо служіння на місії або щодо Церкви. “У моєму житті були часи, коли я не був таким сильним у євангелії і через це завжди відчував, наче мені чогось бракувало,—каже він.— Ви знаєте тих людей, які просто ходять до церкви і нічого більше не роблять? То я був таким”. Поговоривши зі своїм братом і єпископом щодо служіння на місії, він вирішив почати молитися і щодня читати Писання.
“Я думаю, що мені допомогло щоденне навернення. Я виріс у Церкві, і певний час не прагнув навернення, оскільки ріс у домівці, де була віра, і думав, що цього було достатньо. Але зараз я щодня шукаю свідчення”.
Чемпіон завдяки Господу
Феліпе знає, що зробивши правильний вибір, він не завжди буде перемагати або не завжди все складатиметься за його вподобанням. “Пам’ятаю, як я їхав на змагання, вважаючи, що був готовий, і програв у першому раунді. Іншим разом я залишився вдома через травму. Пам’ятаю, як я рано прокинувся, подивився на стелю, і запитав себе, чи все це було того варте. Іноді мені просто хотілося повернутися на інший бік і продовжувати спати. Але я вставав і йшов на тренування. Чемпіон це не той, у кого є лише моменти перемог. Це той, хто щодня долає, долає невдачі, долає випробування”.
Спаситель є мотивацією Феліпе у тому, щоб подолати у всіх аспектах життя. “Якщо ми хочемо стати такими як Він, нам потрібно робити те, що робить Він, завжди намагатися твердо стояти, зміцнюватися і запитувати себе: “А що робив би Він?” Це бажання бути як Він надихає мої щоденні вчинки. Коли я бачу щось, що можу змінити, то молюся і прошу пробачення, завжди намагаючись покращитися. Справжній чемпіон—це людина, яка багато разів падає, і навіть посеред розчарувань піднімається і продовжує йти далі”.
“Я чемпіон завдяки Господу,—каже Феліпе.— Якби не Він, я не знаю, де б я був. Але я переконаний, що у мене не було б того, що є зараз. Життя за євангелією зробило мене чемпіоном у житті і в спорті”.